Клокічка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:45, 13 квітня 2023; I.sobolenko (обговорення • внесок)
Клокічка, -ки, ж. 1) Деревянный колокольчикъ, вѣшаемый скоту на шею. Ковель. 2) Раст. Staphylca pinnata L. ЗЮЗО. І. 137. Клокічки. У гуцульскихъ женщинъ: монисто, сдѣланное изъ нанизанныхъ круглыхъ зеренъ этого растенія. Шух. I. 130.
Зміст
Сучасні словники
[ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
КЛОКІЧКА, и, жін., діал. Дерев'яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб не загубилася. По лісі калатають клокічки — десь пасеться товар (Леся Українка, III, 1952, 224).
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин]
Клокичка пірчаста[1], клоки́чка пери́ста[2] (Staphylea pinnata L.) — рослина роду клокичка родини клокичкові. Народні назви: джонжолі, колокитина, клокічка[3].
Ілюстрації
|
|
|
|
