Відмінності між версіями «Зойк»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 679. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 679. | ||
| + | зойк | ||
| + | іменник чоловічого роду | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <noinclude> | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
Поточна версія на 22:34, 14 листопада 2017
Зойк, -ку, м. Вопль, стенаніе, стонъ. А у касарні гомін, зойк. Федьк. Пов.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗОЙК, у, чол. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). Незабаром у нічній тиші залунали крики і зойки людей, яких убивали (Осип Маковей, Вибр., 1956, 538); — Ляга-а-й! — пролунав хрипкий зойк. Офіцери впали.. Посипались бомби (Олександр Довженко, I, 1958, 359); І в ту ж мить бахнув постріл.. Сунули натовпом, зчинивши ґвалт і ревище на все село. Крик, зойки — «рятуйте!» Аж моторошно (Андрій Головко, II, 1957, 344); — Петре! Петре! — ридала вона, ламаючи руки, — Петре, чи ти чуєш мій зойк, мою муку? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 163); * Образно. Сцена порожніє... Бігають прожектори, немає братів, і стоїть над сценою розпачливий зойк оркестру (Юрій Яновський, II, 1958, 20); * У порівняннях. — Де Тася? — як зойк, вирвалось з його грудей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 36); // Жалібний стогін. Тихі зойки доносилися щораз ближче (Іван Франко, V, 1951, 25); // Крик, квиління (птахів). Прибої хвиль, громади дальніх гір, чаїний зойк, роздерті вітром тучі... (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 143). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 679.
зойк іменник чоловічого роду
Ілюстрації
|
|
|
|
