Відмінності між версіями «Злукавити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
'''Злукавити''' | '''Злукавити''' | ||
дієслово доконаного виду | дієслово доконаного виду | ||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| Рядок 26: | Рядок 25: | ||
2. http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=117655 | 2. http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=117655 | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Версія за 23:46, 5 грудня 2014
Словник Бориса Грінченка
Злукавити, -влю, -виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЛУКАВИТИ, влю, виш; мн. злукавлять; док.
Схитрувати, приховавши правду.
Подруги, як рідні вони — ні одна вже не злукавить (Андрій Головко, I, 1957, 243);
Не злукавив Іван Юхимович перед братом, — розказав усе, як в (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 138).
Злукавити дієслово доконаного виду
