Відмінності між версіями «Жебрати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Жебрати, -раю, -єш, '''''гл. ''= '''Жебрувати. ''' Категорія:Же)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Жебрати, -раю, -єш, '''''гл. ''= '''Жебрувати. '''
 
'''Жебрати, -раю, -єш, '''''гл. ''= '''Жебрувати. '''
 
[[Категорія:Же]]
 
[[Категорія:Же]]
 +
ЖЕ́БРАТИ, аю, аєш, недок.
 +
 +
1. неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Март., Тв., 1954, 374); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).
 +
 +
2. перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось. [Неофіт-раб:] І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Л. Укр., II, 1951, 230); [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. (Кроп., II, 1958, 71).
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 517.
 +
 +
 +
Же́брати, раю, єш, гл. = Жебрувати.

Версія за 19:00, 11 грудня 2022

Жебрати, -раю, -єш, гл. = Жебрувати. ЖЕ́БРАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Март., Тв., 1954, 374); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).

2. перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось. [Неофіт-раб:] І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Л. Укр., II, 1951, 230); [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. (Кроп., II, 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 517.


Же́брати, раю, єш, гл. = Жебрувати.