Відмінності між версіями «Дурак»
| Рядок 138: | Рядок 138: | ||
* Ворона й за море літає, та дурна вертається. | * Ворона й за море літає, та дурна вертається. | ||
| + | |||
| + | == '''Іванко-дурник''' == | ||
| + | Іванко-дурник (рос. Иван-дурак, Иванушка-дурачок, англ. Ivan the Fool) — частий персонаж російських народних казок. Іванко-дурник описується як симпатичний світловолосий і блакитноокий молодик. Згадується в таких російських казках як: «Свинка — золота щетинка», «Горбоконик», «Сивка-Бурка», «Іван селянський син і чудо-юдо», «Кінь, скатертина і ріжок» тощо. | ||
| + | |||
| + | В історіях, Іванко-дурник, зазвичай, зображується як мужичів син з бідної родини. Він, зазвичай, молодший з трьох братів, які, набагато розумніші, ніж він, проте які недобрі і заздрісні до нього. | ||
| + | |||
| + | Простота Івана і відсутність лукавства, завжди допомогають йому в його пригодах . Наприклад, він прислухається до свого серця, а не до розуму, він легко забуває про кривду і прагне допомогти іншим, навіть за свій рахунок. Його наївність, доброта і сміливість допомагають йому боротися з лиходіями, заводити друзів, завойовувати серця принцес і в кінцевому рахунку нагороджується. | ||
| + | |||
| + | Мораль цих історій в тому, що Іван-дурень, насправді, рідко дурень, він просто сприймаються таким завдяки своїй простоті характеру і веселістю. За однією з версій, персонаж «Іван-дурень», який був спочатку створений не був призначений бути дурнем взагалі. У той час (15-16 століття) російське слово «дурак» (укр. дурень) не мало негативної конотації, і використовувалося для позначення молодшого сина у родині. І тільки пізніше слово отримало нове значення, з якого виникла двозначність | ||
Версія за 02:25, 25 листопада 2015
Дурак, -ка, м. = Дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459.
Дурень
Дурень, дурник, дурко, дурбецело — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина.[1]
В українській розмовній річі також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості)
Дурень:
- Дурень — дурна, нерозумна людина.
- Дурень — простонародне позначення олігофрена (розумово відсталої людини).
- «Дурень» — популярна карткова гра.
Прислів`я та приказки про дурних
Бібліотека школяра
- Із ним говорить, так треба гороху наїстись.
- Дурному по пояс, а розумний сухим пройде.
- На що йому рушниця, коли він стріляти не вміє.
- З твоїм умом тільки в горосі сидіть.
- Дурний розумного, а п'яний тверезого не любить.
- Лоб широкий, а в голові тісно.
- Носить голову тільки для шапки.
- Голова як казан, а розуму ні ложки.
- Під носом зійшло, а в голові не посіяно.
- У нього горище без даху.
- Подивився дурний на дурного та й похитав головою.
- Що він дурень, так про це й рідна мати скаже.
- Дурнів ні орють ні сіють: самі родяться.
- Голова, як у вола, а все говорить мала.
- П'яниця проспиться, а дурень ніколи.
- Дурний та малий, що побачать, те й просять.
- Дурний і хату спалить, так огневі рад.
- Яким на світ показався, таким і під старість остався.
- У дурного розумний, як більмо на оці.
- Поки дурний наговориться, а розумний наробиться.
- Дурень киснить, а розумний мислить.
- За дурня несуть відповідь розумні.
- Як порожньо в голові, то порожньо і в руках.
- Нема в голові — нема і в гамані.
- Не дав Бог ума — найдеться сума.
- Як мама не вділила, то й коваль не викує.
- Дурневі дати волю — що дитині бритву.
- Дурню дай пошану, а він кричить: де я сяду.
- Хоч за гроші відкупись, а від дурня сторонись.
- Дурак такого нав'яже, що й розумний не розв'яже.
- Дурню і чорт дорогу дає.
- З дурнем вести розмову — що віять полову.
- З дурнем говорить — що об стіну горохом бить.
- У дурня бійкою ума не доб'єшся.
- Дурень ні до ради, ні до звади.
- Дурень думкою багатіє, а злиднем живе.
- В очах миготить, а в голові не світиться.
- Голова велика, а розуму мало.
- Голова кобиляча, а розум курячий.
- Великий до неба, а дурний як треба.
- Не має третьої клепки в голові.
- Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
- Ворона літає, а дурень голову задирає.
- Ані ївши, ані пивши, скачи дурню ошалівши.
- Поїхав у поле вітру шукати.
- Дурний не спить, а все йому сниться.
- Дурний та малий здебільшого кажуть правду.
- Дурень, у бочці сидячи, вовка за хвіст піймав.
- Не будь дурнів на світі, то й розуму б не стало.
- Чужий дурень — сміх, а свій дурень — стид.
- Цей не зійде з ума, бо нема з чого.
- Дурневі не страшно з ума зійти.
- Радий дурень, що найшов дурнішого за себе.
- Радий, як дурний в червоній шапці.
- З бороною по воду поїхав, а з ціпом рибу вудить.
- Чорт його не візьме, а Богові він не потрібен.
- За дурною головою і ногам біда.
- Дурень, а головою об стіну не б'є.
- Вискочив —- як дурень із конопель.
- Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Іванко-дурник
Іванко-дурник (рос. Иван-дурак, Иванушка-дурачок, англ. Ivan the Fool) — частий персонаж російських народних казок. Іванко-дурник описується як симпатичний світловолосий і блакитноокий молодик. Згадується в таких російських казках як: «Свинка — золота щетинка», «Горбоконик», «Сивка-Бурка», «Іван селянський син і чудо-юдо», «Кінь, скатертина і ріжок» тощо.
В історіях, Іванко-дурник, зазвичай, зображується як мужичів син з бідної родини. Він, зазвичай, молодший з трьох братів, які, набагато розумніші, ніж він, проте які недобрі і заздрісні до нього.
Простота Івана і відсутність лукавства, завжди допомогають йому в його пригодах . Наприклад, він прислухається до свого серця, а не до розуму, він легко забуває про кривду і прагне допомогти іншим, навіть за свій рахунок. Його наївність, доброта і сміливість допомагають йому боротися з лиходіями, заводити друзів, завойовувати серця принцес і в кінцевому рахунку нагороджується.
Мораль цих історій в тому, що Іван-дурень, насправді, рідко дурень, він просто сприймаються таким завдяки своїй простоті характеру і веселістю. За однією з версій, персонаж «Іван-дурень», який був спочатку створений не був призначений бути дурнем взагалі. У той час (15-16 століття) російське слово «дурак» (укр. дурень) не мало негативної конотації, і використовувалося для позначення молодшого сина у родині. І тільки пізніше слово отримало нове значення, з якого виникла двозначність
