Гиготати

Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГИГОТАТИЖирний текст, очу, очеш і ГИГОТІТИ, очу, оти́ш, недок., розм. 1. Те саме, що іржати 1. — Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. — А він до неї і гиготить: — Ти, — каже, — дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Українські народні казки, легенди.., 1957, 171). 2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. Карпо зареготався. — Бач, як гигоче... — почав клясти чоловік (Панас Мирний, I, 1954, 274); — Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 411). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 59. .

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ГИГОТА́ТИЖирний текст, очу́, о́чеш і ГИГОТІ́ТИЖирний текст, очу́, оти́ш, недок., розм.

1. Те саме, що іржа́ти 1. — Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. — А він до неї і гиготить: — Ти,— каже,— дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Укр.. казки, легенди.., 1957, 171).

2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. Карпо зареготався.— Бач, як гигоче… — почав клясти чоловік (Мирний, І, 1954, 274); — Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Кучер, Прощай.., 1957, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 59.

Ілюстрації