Відмінності між версіями «Гиготати»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, '''''гл. ''Ржать. ''Коняка гигоче, як їй дають овес. ''Харьк. | '''Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, '''''гл. ''Ржать. ''Коняка гигоче, як їй дають овес. ''Харьк. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | |||
| + | ''ГИГОТАТИ'''''Жирний текст''', очу, очеш і ГИГОТІТИ, очу, оти́ш, недок., розм. | ||
| + | 1. Те саме, що іржати 1. ''— Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. — А він до неї і гиготить: — Ти, — каже, — дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Українські народні казки, легенди.., 1957, 171).'' | ||
| + | 2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. ''Карпо зареготався. — Бач, як гигоче... — почав клясти чоловік (Панас Мирний, I, 1954, 274); — Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 411).'' | ||
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 59.'' | ||
| + | . | ||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | |||
| + | Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | ''ГИГОТА́ТИ'''''Жирний текст''', очу́, о́чеш і ''ГИГОТІ́ТИ'''''Жирний текст''', очу́, оти́ш, недок., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що іржа́ти 1. — Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. — А він до неї і гиготить: — Ти,— каже,— дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Укр.. казки, легенди.., 1957, 171). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. Карпо зареготався.— Бач, як гигоче… — почав клясти чоловік (Мирний, І, 1954, 274); — Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Кучер, Прощай.., 1957, 411). | ||
| + | |||
| + | ''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 59.'' | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гиготати.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гиготати1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гиготати3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гиготати4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| n_bZ86giJwo}} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | |||
| + | ===[адреса посилання]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Ги]] | [[Категорія:Ги]] | ||
Версія за 13:34, 15 листопада 2018
Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГИГОТАТИЖирний текст, очу, очеш і ГИГОТІТИ, очу, оти́ш, недок., розм. 1. Те саме, що іржати 1. — Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. — А він до неї і гиготить: — Ти, — каже, — дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Українські народні казки, легенди.., 1957, 171). 2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. Карпо зареготався. — Бач, як гигоче... — почав клясти чоловік (Панас Мирний, I, 1954, 274); — Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 411). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 59. .
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Гиготати, -гочу, -чеш и гиготіти, -гочу, -тиш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ГИГОТА́ТИЖирний текст, очу́, о́чеш і ГИГОТІ́ТИЖирний текст, очу́, оти́ш, недок., розм.
1. Те саме, що іржа́ти 1. — Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. — А він до неї і гиготить: — Ти,— каже,— дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Укр.. казки, легенди.., 1957, 171).
2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. Карпо зареготався.— Бач, як гигоче… — почав клясти чоловік (Мирний, І, 1954, 274); — Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Кучер, Прощай.., 1957, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 59.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Ілюстрації
|
|
|
|
