Відмінності між версіями «Відлюдний»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Відлюдний, -а, -е. '''Удаленный отъ людей. Категорія:Ві) |
(Повний) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Відлюдний, -а, -е. '''Удаленный отъ людей. | '''Відлюдний, -а, -е. '''Удаленный отъ людей. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/vidljudnyj'''Відлюдний'''] | ||
| + | |||
| + | '''ВІДЛЮ́ДНИЙ''', а, е. | ||
| + | |||
| + | * 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Іван Франко, IV, 1950, 437); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Юрій Яновський, II, 1954, 97). | ||
| + | |||
| + | * 2. Далекий від інших населених пунктів; віддалений. Я заїхав у відлюдне.. гірське село, де, як то у нас кажуть, медвідь [ведмідь] рогачку замикає, а світ дошками забитий (Іван Франко, III, 1950, 232); Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки, на відлюдні хутори й містечка і поверталися до коша з отарами овець і бранців (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 158). | ||
| + | |||
| + | * 3. Те саме, що відлюдкуватий. Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Олесь Донченко, II, 1956, 345); Приголомшена тяжкою втратою, Катря ніби сховалася у собі, стала відлюдною, навіть злою (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 47). | ||
| + | |||
| + | * 4. церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 603. | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | <gallery> | ||
| + | Джагарлигач.jpg| | ||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | == Див. також == | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B0 Лопата] | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%BE Весло] | ||
| + | |||
[[Категорія:Ві]] | [[Категорія:Ві]] | ||
Поточна версія на 20:20, 26 жовтня 2016
Відлюдний, -а, -е. Удаленный отъ людей.
Сучасні словники
ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е.
- 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Іван Франко, IV, 1950, 437); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Юрій Яновський, II, 1954, 97).
- 2. Далекий від інших населених пунктів; віддалений. Я заїхав у відлюдне.. гірське село, де, як то у нас кажуть, медвідь [ведмідь] рогачку замикає, а світ дошками забитий (Іван Франко, III, 1950, 232); Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки, на відлюдні хутори й містечка і поверталися до коша з отарами овець і бранців (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 158).
- 3. Те саме, що відлюдкуватий. Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Олесь Донченко, II, 1956, 345); Приголомшена тяжкою втратою, Катря ніби сховалася у собі, стала відлюдною, навіть злою (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 47).
- 4. церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 603.
