Вугляр

Вугляр, -ра, м. Угольщикъ.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.

1. Людина, що випалює деревне вугілля. А тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 125); Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші.. поспішали на Січ (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 67).

2. Те саме, що шахтар. На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (Микола Упеник, Вірші.. 1957, 176); І швидко строчить зброя вугляра, січе і ріже поклади [вугілля] (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 150).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.