Ґанчувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ґанчувати, -чую, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.
Сучасні словники
ВЕЛИКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ҐАНЧУВАТИ -ую, -уєш, недок. , діал. 1》 Визначати вади. 2》 Мати ґандж, ваду (у 1 знач. ).
Ґанчувати (ганити) - відбивати словами охоту, збавляти ціну
Словник синонімів української мови Вусика
Ґанджувати - ганьбити
Ілюстрації