Ящірчин

Я́щірчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный ящерицѣ. Желех.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 662.

Я́ЩІРЧИН, а, е. Прикм. до ящірка; належний ящірці. Війт сіпнув патичком, вихопив його з ящірчиної пащечки й підніс його вгору, щоби виконати над звірятком громадський присуд смерті (Лесь Мартович, Тв., 1954, 294).