Щітка
Щітка, -ки, ж. 1) Щетка. Щі́ткою чистять что либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410. Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59. 2) Раст. = Щіткан. Вх. Пч. II. 30. 3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребінка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. Ум. Щіточка.
Сучасні словники
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Щітка, -ки, ж. 1) Щетка. щі́ткою чистять что либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410. Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у.О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59. 2) Раст. = щіткан. Вх. Пч. II. 30. 3)а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется:щітка-гребінка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку.Грин. III. 110. Ум. щіточка.
Де́ргальна щі́тка, -ки, ж. Щетка круглой формы съ желѣзными зубьями для предварительнаго расчесыванія пеньки. Н. Вол. у.
СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія
ЩІТКА (малювати хату) квач, (малярська) пензель, щітяк, щіточка, щіть
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЩІТКА, и, жін. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. В садку, на садовій канапці вже була розіп'ята чорна спідниця, і бабуся то била по ній прутом, то чистила щіткою, все щось мимрячи сама до себе (Леся Українка, III, 1952, 603); Вона греблом чистила коня, витирала щіткою, а копита вимивала теплою водою (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 296); Лакеї з щітками кинулися старанно витирати за графом мокрі плями на паркеті (Олесь Донченко, III, 1956, 16); Перша зубна щітка була виготовлена дві тисячі років тому із цукрової тростини (Вечірній Київ, 10.I 1967, 4); // Те, що нагадує це знаряддя, схоже на нього. Розгладить [Гордій] щітки жовтих од тютюнового диму стрижених вусів, махне рукою (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 39); Напередодні випав дощ, вибої на грейдері наповнилися водою, їхати було важко, зате поля обабіч дороги радували око зеленою свіжою щіткою озимини(Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 56); * У порівняннях. Незабаром зійшла пшениця, така густа та рясна, як щітка, — аж весело на неї глянуть (Олекса Стороженко, I, 1957, 32); З правого боку чорнів зруб і поміж ним, мов щітка, піднімався молодий лісок (Панас Мирний, I, 1954, 248); На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 40). 2. Зв'язаний з трави, мачули або лика товстий жмут, признач. для побілки глиною, крейдою, вапном і т. ін. Молодички теж сховали Ті, що мазали, щітки І нові поодягали І запаски, й сорочки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 245); — А щітки у вас є? — запитав Тарас. — Нема.. — розгублено пролепетала Оксанка. — От тобі й на! А як же ви білитимете? — глузливо кинув Тарас (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 33). 3. Те саме, що пензель 1. Ніяке перо, ані щітка маляра не передала б тієї чарівничої ігри [гри], яку витівало сонце з містом: воно горіло-палало, страшна пожежа не світить ніколи таким величним світом (Панас Мирний, IV, 1955, 158); Після війни маляр Михайло Лагутін узяв знову щітку (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 124). 4. ел. Пластинка або стержень з графіту, міді, деревного вугілля і т. ін., що доторкається до контактних кілець або колектора електричної машини і служить для передачі струму 5. геол. Сукупність кристалів, які наросли на породу щільно один біля одного. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 592.
Орфоепічний словник української мови
щітка Перевод щітка [шч’і/тка] -ткие, д. і м. шч'і/ц':і, мн. шч'ітки/, шч'іто/к дв'і шч'і/ткие
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
• щільніше, • щіткар
См. также в других словарях:
• щётка — щётка … Кыргызча-орусча сөздүк • щётка — ж. brush щётки болтаются в держателях эл. the brushes are slack in their holders щётка движется по коллектору эл. the brush rides the commutator щётки дребезжат эл. the brushes chatter щётку заклинило в гнезде щёткодержателя a brush is wedged in… … Русско-английский политехнический словарь • щётка — ж. 1) cepillo m зубна/я щётка cepillo para los dientes щётка для воло/с cepillo para la cabeza платяна/я щётка cepillo de (para la) ropa сапо/жная щётка cepillo de (para los) zapatos полова/я щётка escobón m, escoba f полотёрная щётка en … Diccionario universal ruso-español • Щётка — Щётка: Щётка предмет для чистки чего либо: Щётка одёжная. Щётка обувная (сапожная). Щётка инструментальная Щётка проволочная Щётка зубная. Щётка деталь щёточно коллекторного узла в электрических машинах. Королева Зубная Щетка (мультфильм). См.… … Википедия • щётка — ж η βούρτσα• зубная щётка η οδοντόβουρτσα; щётка для обуви η βούρτσα για τα παπούτσια * * * ж η βούρτσα зубна/я щётка η οδοντόβουρτσα щётка для о/буви η βούρτσα για τα παπούτσια … Русско-греческий словарь • ЩЁТКА — ЩЁТКА, и, жен. 1. Изделие для чистки, мытья, обметания чего н. в виде плоской колодки с часто насаженными на неё пучками щетины, жёсткого волоса, волокон. Половая, сапожная, платяная, зубная щ. Щ. для ногтей. 2. У лошадей: часть ноги над копытом… … Толковый словарь Ожегова • щётка — ж Bürste f c зубная щётка Zahnbürste f щётка для волос Haarbürste f (по)чистить щёткой (ab)bürsten vt … Большой немецко-русский и русско-немецкий словарь • щётка — щётка, щётки, щётки, щёток, щётке, щёткам, щётку, щётки, щёткой, щёткою, щётками, щётке, щётках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов • ЩЁТКА — ЩЁТКА, щётки, жен. 1. Приспособление для чистки, обметания чего нибудь в виде плоской деревянной, костяной и т.п. колодки с часто насаженной на нее щетиной. Половая щетка. Зубная щетка. Платяная щетка. Сапожная щетка. Щетка для волос. 2. У… … Толковый словарь Ушакова • щётка — ЩЁТКА, и, ж. 1. Жена. 2. Щетина (на лице). Твоей щёткой ботинки надо чистить … Словарь русского арго
Іноземні словники
Російсько-українські словники
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Ворси́льня – ворсува́льна щі́тка, ворсува́чка, драпа́чка. Ка́рда – ка́рда, де́ргавка, дротяна́ щі́тка, де́ргальна щі́тка; (ворсилка) ворсува́чка. Мо́кра (кисть штукат.) – щі́тка. Мы́калка и Мы́кальница – 1) (шатунья), см. Мы́кала; 2) текст. – де́ргавка, дерга́чка, де́ргальна щі́тка, щі́тка.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Мыкалка, мыканица (для чесания льна) – щі́тка, -ки, гребі́нка, -ки. Щетка, щеточка – щі́тка, -ки, щі́точка, -ки.
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
Мокра (кисть штукатура) – щі́тка. Щетка – щі́тка; • щ. коллекторная, электр. – щ. комута́торна; • щ. лощильная – щ. полискува́льна; • щ. метельная – щ. підміта́льна; • щ. проволочная (для труб) – щ. дротяна́; • щ-ки одноименные, электр. – щ-ки однойме́нні; • щ. пружинная – щ. пружи́нна; • щ. смазочная – щ. масти́льна; • щ. стиральная – щ. пра́льна; • щ. чистильная – щ. чисти́льна.
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Чеса́льний – чесальный. Чеса́льна щі́тка – щетка для очистки пеньки, льна. Щі́тка, -ки – щетка. Щі́точка, -ки – 1) ум. от щі́тка; 2) кисточка. Щіть, -ти – 1) см. Щі́тка; 2) чесалка, гребень.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
щі́тка, -тки, -тці; щітки́, щіто́к
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Де́ргавка, -ки, ж. = Дергальна щітка. Kolb. І. 69.
Де́ргальна щі́тка, -ки, ж. Щетка круглой формы съ желѣзными зубьями для предварительнаго расчесыванія пеньки. НВолын. у. Пе́нзель, -зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пе́нзлик.
Чеса́льний, -а, -е. Служащій для чесанія. Чеса́льна щітка. Щетка для очистки пеньки. НВолын. у. Щі́тка, -ки, ж. 1) Щетка. Щі́ткою чистятъ что-либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички́; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410.Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59. 2) Раст. = Щіткан. Вх. Пч. II. 30. 3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребі́нка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. Ум. Щі́точка.
Щі́точка, -ки, ж. 1) Ум. отъ щітка. 2) Кисточка, которой разрисовываютъ глиняную посуду. Шух. І. 264. 3) мн. Раст. Dipsacus sylvestris. Вх. Пч. І. 10. Щітчи́на, -ни, ж. 1) = Щітка. 2) Раст. Dipsacus. Вх. Лем. 487. Щі́ть, -ти, ж. 1) = Щітка. Жито посходило, як щіть; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. І. 28. 2) Чесалка, мыканица, гребень. Угор.
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
- Банник — щі́тка, -ки; Б. разрядит; — щі́тка розря́дник; Б. щетинный — щі́тка волосяна́.
- Щетинный банник — волосяна́ щі́тка.
- Щетка — щі́тка, -ки; Щ. конская — кі́нська щі́тка; Щ. проволочная -дротяна́ щі́тка.
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів)
Carex acuta L. — осока́ го́стра (Ру, Оп); осока́ різі́йка (Вх1, Вх6, Мл), осока́ різучка (Сл), осока шварка (Вх1, Вх2); бе́нда (Он — БО), восо́ка (Мл — ВЛ), осо́ка́ (Во, Рг1, Пс, Hl, Ду, Mk, Рм — ПД, ВЛ, ПЦ, БУ),різоха (Вх2, Вх7 — БО), різуха (Во), різучка (Сл — СД), шаш (Он — БО), шашни́к (Он — БО), швара (Mk — ПД), шварка (Вх6), щі́тка (Гб2 — ГЦ). Dianthus arenarius L. — гвозди́ки піскові́ (Сл); гвоздик пісковий (Hl); гвіздик (См), гвоздики польові (Ан), мило дике (Ln — СТ), трав'янець (Шк), щітка (Ан — ПС). Dipsacus sylvestris Hudson — черса́к звича́йний, черса́к лісови́й (Вх1, Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп); черсаки (Вх3; Hz, Сл — ГЛ); бодя́к ди́кий (Гб — ВЛ), бодяк колющий (Tl), бодяки (Gs — ДС), будяк (Ос — ПД),вогник (Ос — ПД), ворся́нка (Рг1, Пс, Жл, Шм, Сл, Ос — ПД), дряпа́ч (Ум, Ду, Ів, Сл), кова́ль (Гб — ВЛ), коса́р (Гб — ВЛ), ростошун (Ос — ПЦ), страхополох (Нв, Ос, См — СД, ВЛ), стрихопу́т (Он — БО),черса́к (Вх, Ан, Gs, Жл, Mj, Шх, Ду, Ів, Сл, Mk — ПД, ДС, ГЦ), чирчак (Сл — ПД), чишаки (Tl — ДС, БУ), чортополо́х (Rs — ВЛ), шерша́к (Вх — БУ), щі́тка (Вх6, Ум, Шс2, Ду, Ів, Сл, Mk — СТ, ПД), щі́точки (Вх, Пс — ВЛ), щітчи́на (Вх5, Гр, Ду — ЛМ).
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Ба́нникъ = 1. мітла́, віхоть, щітка, (задля чи́стки гарма́т). 2. ві́ник (в лазнї). Ка́рда = гребло́ (дротяна щітка, котрою чешуть вовну або льон). Кисть = 1. (руки) — кисть (долоня з пальцями). С. Л. 2. (ягід, зерна): винограду, соняшнику, ягід то що – гро́но, гро́на, здр. гро́нка, грі́нка, ґро́но і т. д., ке́тяг, ки́тяг, ки́тиця, кія́х, кі́мях (д. під сл. Гроздъ), проса – во́лот (С. Аф.), во́лоття (Сп.), очерету — куни́ця (Ман.), кукурузи — поча́ток, кача́н, кія́х, ки́тя́г (С. Л.). 3. (з ниток або шнурів) — ки́тиця (С. З. Л.), кута́с, здр. ки́тичка, кута́сик. – А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. 4. (з щетини або шерсти) — щі́тка напр. мазати хату), квач, здр. ква́чик, мази́ло, здр. мази́лка, помазо́к (підмазувати або фарбувати що), пе́нзель, здр. пе́нзлик (малювати що) С. З. Л. — Не пензлем так її, квачем малює. Гул. Ар. Кусти́ться = кущи́ти ся, корчи́ти ся, (про хлїб і траву) — руни́ти ся. — А трава як щітка: одна одну пре та рунить ся. Кн. Мы́калка, мы́каница = щі́тка, гребі́нка (що нею льон чешуть), дерга́чка (С. Пар.). Полови́къ = 1. д. Полови́на. 2. півцегли́ни. 3. ки́лим, дорі́жка (вузький килим або полотно, що розстилаєть ся на підлозї). 4. щі́тка (замітати підлогу). Чеса́лка = 1. чухра́й (Лев.), гре́бінь, гребло́ (чесати вовну і наводити ворсу). С. Жел. Пар. 2. рос. Dipsacus fullonum L. = щі́тка, дряпа́ч, черса́к (С. Жел.), черсаки́. Щётка, щёточка = 1. щі́тка, щі́точка, щоб чистить лампи — йо́ржик, держално щітки — щі́тник. 2. (у коней) — ми́чка. Щеть = 1. щіти́на. 2. щі́тка.