Щепити

Щепити, -плю, -пиш, гл. Прививать (деревья, оспу). Тоді як щепи ми щепили. Шевч. 495. 1. Те саме, що прищеплювати 1, 2. Ніхто не згадав про Оксану, як щепили віспу, і дівка на ввесь вік зісталася рябою (Любов Яновська, I, 1959, 32); Любив він, одначе, свій невеличкий садок, де щепив на дичках хороші груші та яблуні (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 67); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 110).

2. перен., рідко. Те саме, що прищеплювати 3. Часом, оповідаючи про власну матір, малюючи жахні картини нападів мусульманських, Мелашка не витримувала — плакала сама і викликала своїх юних слухачів на сльози, щепила їм зненависть до всяких нападників на людське життя (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 115).

• 

  Щеплення дерева