Шуги

Шу́ги, шугу́, меж., которымъ прогоняютъ птицъ. Гой шугу з лугу, райськії пташки. Гол. IV. 547. Ой шуги в луги, райськії пташки. Мет. 331.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШУ́ГИ, виг., розм. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. Шуги на попові кури! а на наші не лети, тобі очі засліпи (Номис, 1864, № 13386).

Ілюстрації

).

Медія

.

Додаткова інформація

ВИГУКИ, ЯКИМИ ВІДГАНЯЛИ Й ПІДЗИВАЛИ СВІЙСЬКУ ХУДОБУ, ПТИЦЮ ТА ДИКИХ ТВАРИН
Гей! — гнати велику рогату худобу — корів, биків (не в ярмі)
Гей-гай! — гнати череду в.р.х., щоб швидше йшла на пашу або додому
Тпруч! Тпручи’! Тпручки’! (тпру — вібрація губ) — одганяти телят
Цоб! — на биків (волів) у ярмі, щоб завертали направо
Цабе’! — те ж саме наліво
Цоб-цабе’! — те ж саме, щоб рушали з місця або швидше йшли (прямо)
Тпру! (вібрація губ) — спиняти коней і вільних, і загнузданих
Др-р-р! — те ж саме
Гиря’! — гнати кіз, овець
Бирь-бирь! — підзивати овець
Чуч! Чучу’! — відганяти свиней
Паця’! — відганяти поросят
Паць-паць! — підгукувать поросят
Кшь-шь! Киш! Киша’! — відганяти курей
Тук-тук-тук! — звати курей
Ту’коньки-ту’коньки! — звати курчат
Ку’рі-ку’рі! — звати курей
Гиля’! — гнати гусей і качок
Гулі-гулі! — звати гусей
Гусі-гусі! — також
Утя’! — одганяти качок
Кача’! — одганяти качку
Цібе’! — одганяти собак
Цібе’, бода’й би ти здох! Чий ві’н?! — одганяти чужого собаку
Куть-ку’тю! — підзивати цуценят або малих собак
Кутю’к, кутю’к! — заспокоювати й гратися з цуценям
Тпрусь! (вібрація губ) — гнати котів
Кс-с-с! — звати котів
Гай! Гай-гай! — лякати гав (ворон), галок, сорок, граків, сойок, шулік та інших великих диких птахів

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка ісучасність|підрозділ=Факультет романо-германської філології}}