Шмига

Шми́га, -ги, шми́ґа, -ґи, ж. 1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня. 2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев. у. 3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. Вх. Пч. II. 16. До шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. Мкр. Н. 14. Не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака. Ном. № 5091.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШМИ́ГА, и, жін., розм.: До шмиги — як слід, до ладу, до речі. Вся та зарость [зарість], вкрита цвітом і квітками і до шмиги розставлена, здавалась зачарованим садом — раєм земним (Олекса Стороженко, I, 1957, 366); Не до шмиги: а) не так, як слід; не до ладу. Що ні [не] озьме [візьме Маруся], до чого не кинеться, усе не так, усе не до шмиги (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 38); б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно. Така замітка була би тепер не до шмиги (Лесь Мартович, Тв., 1954, 368); Лідине весілля було страшенно не до шмиги (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 209); в) не до вподоби щось кому-небудь. — Ні, се мені не до шмиги! Чого я піду до вас? (Іван Франко, VII, 1951, 207); — Не подобається їм наша дружба.. А чому не подобається? .. А тому, що в цій дружбі сила народна розквітає! Народна сила! — повторив Первоцвіт. — А тим байстрюкам це не до шмиги (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 71).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шмига, -ги, шми́ґа, -ґи, ж.

1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня.

2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев. у.

3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. Вх. Пч. II. 16. до шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. Мкр. Н. 14. не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака. Ном. № 5091.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШМИ́ГА, и, ж., розм.: До шми́ги — як слід, до ладу, до речі. Вся та зарость [зарість], вкрита цвітом і квітками і до шмиги розставлена, здавалась зачарованим садом-раєм земним (Стор., І, 1957, 366); Не до шми́ги: а) не так, як слід; не до ладу. Що ні [не] озьме [візьме Маруся], до чого не кинеться, усе не так, усе не до шмиги (Кв.-Осн., II, 1956, 38); б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно. Така замітка була би тепер не до шмиги (Март., Тв., 1954, 368); Лідине весілля було страшенно не до шмиги (Дмит., Наречена, 1959, 209); в) не до вподоби щось кому-небудь. —Ні, се мені не до шмиги! Чого я піду до вас? (Фр., VII, 1951, 207); — Не подобається їм наша дружба.. А чому не подобається? .. А тому, що в цій дружбі сила народна розквітає! Народна сила! — повторив Первоцвіт. — А тим байстрюкам це не до шмиги (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 71).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

шмига -и, ж., розм. 1) діал. Дощечка. 2) зах. Сильце для ловлі болотяних птахів. •• До шми́ги ; Під шми́гу — як слід, до ладу, до речі. Не до шми́ги — недоречно, не до ладу.

Ілюстрації