Шиба
Шиба, -би, ж. Оконное стекло. Гн. II. 69. Ум. Шибка.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШИ́БА, и, жін., розм. Те саме, що шибка. Одно вузеньке віконце з повибиваними здавен-давна шибами ціле заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (Іван Франко, II, 1950, 13); Вона схопилася й побігла до вікна. Сперлася ліктями, приклала чоло до шиби й гірко заплакала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 431); Марта залишилася сама у великій кімнаті командного пункту, відділеній від зовнішнього світу важкою шибою прозорого.. плексигласу (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 253).
Всесвітній словник української мови (1970—1980)
ШИ́БКА (скло в рамі вікна, дверей і т. ін.), ШИ́БАрозм.,ОБОЛО́НЯзаст.,КВАТИ́РАзаст.,КВАТИ́РКАзаст.,ОБОЛО́НКАдіал.;ВІКНО́ (усе скло в одному вікні). Застукотів по черепичній покрівлі град, задзвенів у шибки (І. Нечуй-Левицький); Шиби у вікнах були розбиті (Л. Первомайський); Глянула Маріяна У вікно в оболоню (пісня); Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру (Словник Б. Грінченка); Подивився козак Нечай у нову кватирку (Словник Б. Грінченка); З оболонками вікно В садочок літом одчинялось (Т. Шевченко); В морок дивляться так дико розбиті вікна без вогнів (В. Сосюра).
Ілюстрації
Медіа