Шелихвіст

Сучасні словники

ШЕЛИ́ХВІСТ, воста, чол., розм. 1. Те саме, що шилохвіст. Он муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст, квокчучи, мабуть, і відсапуючись на воді (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 414). ШИЛОХВІ́СТ, воста, чол. Птах родини качиних, що має видовжений тулуб з голчастим хвостом. Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (Вечірній Київ, 6.III 1971, 4). 2. перен. Пуста, нерозсудлива, легковажна людина. — Комашко людина розумна, поважна, просвічена, не шелихвіст, не вітрогон, — сказав Навроцький (Нечуй-Левицький, V, 1966, 231); Отой шелихвіст Максим Теліжка, який завдавав немало клопоту вчителеві своїми вибриками, виявився таким підголосником, якого, здається, в Горнилівці досі й не чули (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 152).