Чубчик

Чубчик, -ка, м. Ум. отъ чуб.

Сучасні словники

ЧУБЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Ткач, Арена, 1960, 163); Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (Цюпа, Краяни, 1971, 85); // Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки). Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана - з чубчиком на лобі (Смолич, Мир.., 1958, 44).

Ілюстрації

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%87%D1%83%D0%B1%D1%87%D0%B8%D0%BA