Черен
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Черен, -на, м. 1) = Леміш. О. 1861. XI. Св. 51. 2) Черенокъ (ножа). Шух. І. 274, 284.
Частина плуга, сохи або іншого землерийного знаряддя, що, у процесі орання землі, підрізує шар ґрунту знизу. Лемеші українського рала (знаряддя для розбиття грудок зораної землі) називалися нарольниками[3].
Для очищання лемеша і чересла від прилиплої землі використовують і́стик — паличку з залізним наконечником.
