Черево
Черево
Зміст
Словник Грічненка
Черево, -ва, с. 1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. Посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38. 2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. І. 224, 228. 3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. І. 148. Ум. черевко́, черевце.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник
ЧЕ́РЕВО, а, сер. 1. Те саме, що живіт 1. Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 115); влей Потік у черево чернече! (Тарас Шевченко, II, 1963, 400); Ми почали виконувати обхідний марш у бік великого лісу. Де — на череві, де — рачки, наблизились до передбачуваного ворожого місцеперебування (Юрій Яновський, I, 1954, 62); Коні по черево грузли в снігу (Іван Микитенко, II, 1957, 282); Вужак повільно, мляво, мов сонний, спустився з куща, показуючи своє срібне, в темних кільцях черево (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 212); Попід осокою вузенькою чорною смужечкою скрадається лис. Він повз на череві, нехтуючи заради вечері м'яким кожушком (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 73); // розм. Великий живіт. — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (Михайло Стельмах, I, 1962, 51); Невістка з довгастим личком підлітка, що витягнувся надміру, але вже з черевом перед собою, водить за свекрухою запитливими очима (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 241). ♦ З легким черевом див. легкий. 2. перен., розм. Порожниста внутрішня частина вагона, кузова машини, печі, приміщення і т. ін. Гуркотіли валки червоних вагонів, що взяли розгін з усіх кінців республіки, навантаживши своє черево рудою, вугіллям, залізом (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 52); Залізна руда. Її добули з затишних теплих зелених надр, щоб піддати випробуванню пекельними температурами в розпечених черевах домен, мартенів і бесемерів (Павло Загребельний, Спека, 1961, 110); Семен Архипович неуважно стежив за тим, що діялося на сцені, і повертав обережно голову, шукаючи в темному череві театрального залу привабливе обличчя Ольги (Натан Рибак, Час, 1960, 155); // Нижня частина механізмів, предметів і т. ін., що нагадує, живіт (у 1 знач.). Літак робив коло над селищем, і тепер селище було якраз під черевом літака (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 161); В щілині окопу на глинистім дні, Під черевом танка на розпалі бою, Ми мовчки лежали, живі лиш злобою, Не ївши три дні і не пивши три дні (Леонід Первомайський, I, 1958, 336).
Фразеологічний словник української мови
ЧЕРЕВО
набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький); — Ти тільки їж, набивай кендюх… (О. Гончар); Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ (І. Муратов). напха́ти ки́шку. — Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала (Переклад С. Масляка). 2. чию. Працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших. — Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку (М. Коцюбинський).
наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).
Ілюстрації
Опис1
Опис2
Див.також
http://sum.in.ua/s/Cherevo <a href="http://slovopedia.org.ua/49/53415/362272.html">ЧЕРЕВО</a> <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/64526-cherevo.html" title="ЧЕРЕВО. Словник української мови Б.Грінченка.">ЧЕРЕВО. Словник української мови Б.Грінченка.</a>
