Чванько
Чванько́, -ка, м. Чванный. Чванько начваниться, а будько набудеться. Ном.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧВАНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить чванитися, схильна до чванства. Хвалився Будяку, надувшись, Коров’як, Що на троянду він походить колючками; А мій Будяк Сказав чванькові так: Не колючками будь похожий,— а квітками (Бор., Тв., 1957, 143); [Кость:] Розпочинаємо виступ гуртків: танцювального, хорового та драматичного артілі "Шлях Ілліча" під керівництвом Костя Бережного! [Галина:] От чванько! (Зар., Антеї, 1962, 22).
Орфографічний словник української мови. 2005
чванько́ іменник чоловічого роду, істота розм.
Словник синонімів
ЧВАНЬКО́ розм. (людина, схильна до зарозумілості, чванства), ФАНАБЕ́Р розм., ПРИ́НДА розм., ПИ́НДА розм., ПИ́НДИК розм., СПЕСИ́ВЕЦЬ розм. А гірш за всіх чваньки нам допекли ті пишні (П. Гулак-Артемовський); Той красивий, як намальований, з ницою душею спесивця, цей - приязний і соромливий, з одвертим серцем дитини (С. Добровольський).
Ілюстрації
