Чатування

Чатува́ння, -ня, с. Карауленье, держаніе стражи, охраненіе. Там, чувши про моє козакування, дають мені лани готові й луки, аби справляв грянишне чатування. К. ЦН. 163.

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЧАТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і неперех., кого, що, біля кого - чого, над ким - чим. Охороняти когось або щось. Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 162); Біля вікна всю ніч чатує з сокирою хазяїн, всю ніч йому вчувається зі степу кінський тупіт отих експропріаторів-лопатників, що тільки до вікна і - «подавай, хазяїн, гроші на лопаті...» (Гончар, II, 1959, 218); *Образно. І знову вікові липи чатують широку асфальтовану дорогу (Кучер, Дорога.., 1958, 209); // неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти. - Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню, що без їх [запорожців] якраз поліг би головою (П. Куліш, Вибр., 1969, 87); Пильно чатували в степу вислані вперед і по боках козацькі роз'їзди (Кач., II, 1958, 415); Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір (Досв., Вибр., 1959, 159); Він [солдат] в неусипнім чатував дозорі Із темінню глухою віч-на-віч (Бичко, Простота, 1963, 51); // Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за безперебійністю роботи тощо. Старий корчмар ладен стояти тут на порозі день і ніч, нехай тільки вгамується той скнара Гальперін, нехай спить.. Він чатуватиме його сон (Рибак, Помилка.., 1956, 11); Іван був наче та бджола-сторож, що чатує в вічку улія цілий день і цілу ніч (Март., Тв., 1954, 313); Коло турбіни чатував Василь Голоховський (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 65); *У порівн. Але й звідти, з вежі, їм видно було лише круті гори, що нависають кам'яними лобами над містом, мовби чатуючи все живе (Гончар, Тронка, 1963, 177); // Доглядаючи когось, стримувати його рух, дії і т. ін. Сидір Іванович ішов попереду череди, стримуючи її пожадливе прагнення зразу ж захопити увесь масив. Кілька доярок, призначених йому на допомогу, чатувало по боках (Добр., Тече річка.., 1961, 190).

2. неперех., на кого - що, також із спол. щоб, аби, поки. Чекати на появу кого-, чого-небудь, терпеливо очікувати когось, щось. Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішла до школи (Вільде, Сестри.., 1958, 507); Люди не спали ночами, чатуючи біля своїх тинів і хат, щоб на власні очі побачити тих воїнів (Шиян, Партиз. край, 1946, 65); Ткачучки обидві, стара й молода, вже чатують біля двору, ждуть, поки Дукія підійде, щоб залементувати перед нею про якісь нові кривди (Гончар, Тронка, 1963, 89).

3. перех., на кого - що, кого, чого і без додатка, також із спол. щоб, аби. Непомітно вичікувати жертву; підстерігати здобич. - Бачив я на своєму віку міста, проте другого такого, як Буенос-Айрес, не пам'ятаю. Все в ньому кипить, мов у казані пекельному, все, здається, тільки й чатує на тебе (М. Ол., Чуєш.., 1959, 12); [Катря:] Дмитро чатує тебе коло садка, коло будинку,- хоче вбити! (Стар., Вибр., 1959, 211); Мов вовк за звіриною, Ви чатували на порозі хати (Фр., X, 1954, 159); В воду впав зелений коник. Його чатує сто очей червоних - І поплавець пірнає, як живий (Рильський, II, 1960, 120); *Образно. Насподі [дороги], закриті від людського ока, чатували каменюки на колеса й підкидали їх угору. Коні спотикалися, віз скрипів (Март., Тв., 1954, 436); // перен. Чекати на когось, бути неминучим для кого-небудь (про лихо, злигодні і т. ін. ). На мандрівників чатувала нова небезпека (Трубл., Хатина.., 1934, 34); Все ніби йшло як слід, проте Олів'єро нервував, хоч і не знав напевне, яка біда чатує на нього (Ю. Бедзик, Вогонь ., 1960, 148).

Ілюстрації