Чарка
Зміст
Словник Грінченка
Чарка, -ки, ж. Рюмка. Не кричи налий чарку та й мовчи. Ном. № 3493. По чарці треба. Слѣдуетъ выпить. Ум. Чаронька, чарочка. Ном. № 11507.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧАРКА, и, жін.
1. заст. Велика (перев. скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих. Посуда була [у запорожців] вся дерев'яна: і чарки, й коряки— усе з дерева (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 148); Ой, попович молоденький Книжки не читає: У шинкарки мед із чарки 3вечори кружає (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 479); Іфігенія тим часом бере велику чарку в одної з дівчат і фіал у другої, третя дівчина наливає їй в чарку вино (Леся Українка, I, 1951, 154). ♦ Переповнити чарку [терпіння] див. переповняти; Чарка [терпіння] переповнилася див. переповнятися.
2. Невелика посудина для пиття вина та спиртних, напоїв. Левицький розливав по чарках настояну на кмині й анісі горілку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 43); Він вийняв з чемодана пластмасові чарки, швидко й вправно налив у них пурпурове вино (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 186); * Образно. Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного, хочеться пити з повної чарки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435); // Кількість напою, що вміщується в такій посудині. Великі слова — святі слова, а ви тільки хлиснули за їх. За такі речі по відрові, а не по чарці (Панас Мирний, III, 1954, 289); Побалакаєш, вип'єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451); Випита чарка ще дзвеніла в голові (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 218); В йому [курені] ми простяглися, Чекаючи Богдана та Дениса, І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (Максим Рильський, I, 1960, 170); — Вам треба випити, Андрію, — сказала Ольга, — ви дуже відстали від нас і цілком заслужили штрафну чарку, але я вас помилую і наллю звичайного келишка (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 69); // Товариська зустріч, вечірка, де пригощають вином, спиртними напоями. Сіра біднота, вдови і сироти говорили йому добрі слова, бажали здоров'я і стиха запрошували сьогодні ж увечері на чарку (Михайло Стельмах, II, 1962, 135); // Заздоровна чара, що здебільшого супроводжується тостом. Лошаков перший підняв чарку, за земство, за земських робітників (Панас Мирний, III, 1954, 288); За край, де світ узріли ми, Зазнали щастя змалку,. Покоштували втіх дітьми, Здіймаю повну чарку! (Павло Грабовський, I, 1959, 275); // Те, що п'ють (вино та спиртні напої). Один голова одного колгоспу.. на Новий рік чекав з охотою, з радістю, з гускою, з пирогами, з холодцем, з чаркою (Остап Вишня, I, 1956, 393); — Оце і все, пане? — Оце і все, Сергію. Ще можу чаркою почастувати, випий на здоров'я (Михайло Стельмах, I, 1962, 44); // Те саме, що пияцтво. Скоріше б позбутися цього захисника, який носить в душі, напевне, тільки два почуття: пристрасть до чарки й гиденької помсти, — хоче, щоб усі люди мали погану хворобу (Михайло Стельмах, I, 1962. 640). ♦ Глушити чарку за чаркою див. глушити; Заглядати в чарку див. заглядати; Зазирати в чарку див. зазирати; Затоплювати (затопляти, затопити) розум (лихо, горе, сум і т. ін.) у чарці див. затоплювати 2; За чаркою — п'ючи алкогольні напої. Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 26); Його скрізь по селу знали як чоловіка письменного.. А на язик собі вдався балакучий, а надто за чаркою... (Панас Мирний, I, 1949, 257); Здіймати (здійняти) чарку див. здіймати; 3 чаркою не розминатися — пити, пиячити без упину. [Наталя:] На й грошей (Дає). Пошли вартового купити горілки... Обидва з чаркою не розминаються... Хай нап'ються, поки поснуть, тоді я прийду... (Борис Грінченко, II, 1963, 562); Не пішла чарка до рота див. піти; Перехиляти (перехилити) чарку див. перехиляти; Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) чарку див. піднімати; Підносити (піднести) чарку див. підносити; Під чаркою [бути] — бути в стані незначного сп'яніння. Він був вже трохи під чаркою (Нечуй-Левицький, V, 1966, 190); [Орлов:] Ми — солдати, і співаємо всіляких пісень, особливо під чаркою (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 6); — Тільки не думайте, що я під чаркою. Ані-ні! Ось давай дихну... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 388); По чарці [пити, випити і т. ін.] — пити алкогольні напої з ким-небудь. — Тепереньки можна й по чарці, — сказав пан Зануда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 414); Вип'ємо, діду, по чарці, чи що (Юрій Яновський, II, 1958, 187); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці І закусити щукою (Максим Рильський, III, 1961, 299); По чарці дати (піднести і т. ін.) кому — почастувати вином, спиртними напоями кого-небудь. — Ну, давай лиш нам, нене, по чарці, то, може, повеселішаємо (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 133); Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю, — так що ж? — Таточку мій ріднесенький! я їм, — каже, — піднесу по чарці! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 65); Чарка за чаркою — уживається для того, щоб наголосити, що хтось дуже багато п'є спиртних напоїв, що пиятика, бенкетування саме в розпалі. Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Панас Мирний, I, 1949, 399); Семен пив чарку за чаркою, Корній не відставав (Леся Українка, III, 1952, 561); Сидить [Савка] над смаженим поросям, перекидає, не п'яніючи, чарку за чаркою, просторікує (Олесь Гончар, I, 1959, 30).
Фразеологічний словник української мови
ЧАРКА
вклоня́тися ча́рці. Випивати, зловживати алкогольними напоями. Деякі буряководи, забувши про посіви, вклонялися чарці (М. Рудь).
загляда́ти (зазира́ти) в ча́рку. Випивати; зловживати алкогольними напоями. Після обіду .. Корнієва молодиця налила-таки (Варі) шкалик, дарма що свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку... (О. Гончар). зазира́ти в ча́рочку. Іван Кісочка, ніде правди діти, на старість підлінився та .. і в чарочку зазирав, та ще й у глибоченьку (Григорій Тютюнник).
зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе (затопить) в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).
за ча́ркою. П’ючи спиртне або у стані сп’яніння. Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (М. Коцюбинський); Тільки за чаркою чоловік Варки говорив вільно і весело (З журналу).
не розмина́тися / не розмину́тися з ча́ркою, жарт. Зловживати спиртними напоями; випивати, пиячити. І справді, поки був (Микола) у селі, то не пив. А як бував у місті, то там не розминався з чаркою, та про те ніхто не знав — ні Параска, ні батько її (Б. Грінченко).
перехиля́ти (перекида́ти) / перехили́ти (переки́нути) ча́рку (по ча́рці), фам. Пити алкогольні напої. На Смика він прицілився. Що любить Смик? Перехиляє чарку чи ні? (М. Руденко); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці і закусити щукою (М. Рильський). переки́нути (хильну́ти) чарчи́ну. (Галушка:) Галю, винось-бо щось перекусити — чоловік з дороги .. та й нам не завадить чарчину перекинути (О. Корнійчук); — Вип’ю,— кивнув Омелян, бо таки й справді йому скортіло хильнути чарчину (О. Ільченко).
під ча́ркою. У стані сп’яніння; напідпитку. Він був вже трохи під чаркою (І. Нечуй-Левицький); Поліцаї були напідпитку, не те що п’яні, як квач, а так, під чаркою (К. Гордієнко); — Куди ж ви їх (гроші), Володимире, діваєте: чи солите, чи квасите, чи свіжими поїдаєте, — іноді, під чаркою, допитувався дядько Микола (М. Стельмах); Живе він (Розум) у царських розкошах. Так от, під чаркою ми спитали: чи правда те? Коли ж не повірили, то він ткнув мені й пану обозному метрику (М. Лазорський).
по ча́рці. 1. Випити спиртне. — Тепереньки можна і по чарці,— сказав пан Зануда (І. Нечуй-Левицький); А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (Олександр Олесь); — Годиться в дорогу й по чарці, як то кажуть, на коні (М. Лазорський). 2. зі сл. пи́ти, ви́пити і под. Що-небудь спиртне. — Вип’ємо, діду, по чарці, чи що (Ю. Яновський).
припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.). Виявляти пристрасть до алкогольних напоїв; пиячити. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Є. Кротевич); — Він .. не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (І. Нечуй-Левицький).
Ілюстрації
|
|
|
