Цмоктання

Цмоктання, -ня, с. = Смоктання.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СМОКТА́ННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. смоктати. З другої хати доносився до неї брязкіт посуди та смоктання чаю (Панас Мирний, III, 1954, 76); Голодне смоктання під грудьми нагадало Нєдєліну, що він досі й риски не мав у роті (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 135). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 414.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Смоктання, -ня, с. Сосаніе. Смокта́ти, -кчу́, -чеш, гл. 1) Сосать. Смоктав люльку. Стор. М. Пр. 121. Смоктали їх пявки. 2) Пить жадно. Галушки глитала, сирівець смоктала. Щог. В. 78.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

смоктати смокчу́, смо́кчеш, недок., перех. і без додатка. 1) Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін. || Втягувати молоко матері врот із сосків грудей, вимені; годуватися материнським молоком. || розм. Повільно пити, втягуючи і пропускаючирідину крізь зуби; ссати. 2) Ссучи, висмоктувати, витягати органами тіла з іншого організму рідину, вологу або рідку масу. || Убирати, всмоктувати з ґрунту вологу, поживні речовини (про рослини). 3) Убирати, усмоктувати в себе рідку масу, рідину, газ і т. ін. (про який-небудь спеціальний пристрій). || Засмоктувати кого-, що-небудь. || розм. Вдихати, втягувати в себе (повітря, пару і т. ін.). 4) Повільно їсти що-небудь, роздрібнюючи, розминаючи, розчиняючи і т. ін. їжу в роті. || Тримаючи що-небудь уроті, змочувати його слиною і стискати язиком та губами. Смоктати люльку. 5) перен. Безперервно мучити, непокоїти, хвилювати (про почуття, думки, переживання і т. ін.). 6) перев. безос. Про відчуття тупого, ниючого болю в серці, шлунку і т. ін. •• Смокта́ти ко́ло се́рця — боліти, нити з лівого боку грудної порожнини, де міститься серце.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації