Цибань
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Цибань, -ня, м. Длинноногій. Та в мене добрий цибань: як цибне, то хоч би який рів, то перескаче. Уман. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦИБА́НЬ, я, чол., розм. Довгонога людина або тварина. Та в мене добрий цибань: як цибне, то хоч би який рів, то перескоче
Ілюстрації
|
|
|
|
