Цвілий

Цвілий, -а, -е. Заплѣснѣвшій, гнилой. І пом’янули свого чумаченька хоч цвілими сухарями. Чуб. V. 1048. Цвіле сіно. Ум. Цвіленький. А тим вони його поминали, що у себе мали: цвіленькими, сухенькими військовими сухарцями. АД. І. 255.

цвілий

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Цвілий, -а, -е. Заплѣснѣвшій, гнилой. І пом'янули свого чумаченька хоч цвілими сухарями. Чуб. V. 1048. Цвіле сіно., Ум. цвіленький. А тим вони його поминали, що у себе мали: цвіленькими, сухенькими військовими сухарцями. АД. І. 255.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦВІЛИЙ, а, е. 1. Укритий цвіллю. А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з'їла, — Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (Українські народні думи.., 1955, 283); Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок (Любов Яновська, I, 1959, 283); По цвілому законові все ще бродив апатичний цап (Петро Панч, I, 1956, 85). 2. Який втратив псфвісний природний колір, вицвів. Руді цупкі уси, старанно голене віспувате обличчя, цвілі невпокійні очі.. Зняв із голови крамарський козирок, витирав хусточкою блискучу лисину: Качан (Степан Васильченко, I, 1959, 275); Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна, ..а сам втопив до нот свій ніс, посідланий пенсне з цвілою оправою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15). 3. перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину). [Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... Запопаду ж я його — знатиме він мене! (Панас Мирний, V, 1955, 176); Із сцени співали для цвілих міських обивателів радісну вість (Степан Васильченко, I, 1959, 371). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185.

Орфоепічний словник української мови

1 цвілий — I цв ілий а, е. Такий, що відцвів (про квітку, дерево тощо). II цвіл ий а/, е/. 1) Укритий цвіллю. 2) Який втратив первісний природний колір, вицвів. 3) перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину) … Український тлумачний словник 2 зацвілий — а, е. Який укрився цвіллю. || перен. Який відзначається застоєм, відсталістю … Український тлумачний словник

Матеріал з Вікісловника

Семантичні властивості Значення 1. укритий цвіллю 2. який втратив первісний природний колір, вицвів 3. Шаблон:перeн., розм. укритий прищами, миршавий (про людину)

ТЛУМАЧ

ЦВІЛИЙ заплесневелый, покрытый плесенью, разг. зацветший

===Онлайн словник українських рим

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Заплесневе́лый, Заплесне́лый – цві́ли́й, зацві́лий, поцві́лий, плі́снявий, заплі́снілий и заплі́снялий, забре́зклий. [Цвілі́ сухарі́]. Опрева́ть, опре́ть – (о теле) запріва́ти, запрі́ти, (о мног.) попрі́ти; (от сырости) мокрі́ти, змокрі́ти, цвісти́, зацвісти́. • Опре́лый – запрі́лий, попрі́лий; змокрі́лий, поцві́лий, цві́лий. Пле́сень – цвіль (-іли), плі́сень (-сени), плісни́ця, плі́снявка, плісня́(тина), мо́рох, (на жидкости) брезка́, бре́згань (на твороге, на соленьях) снядь (-ди). • Покрытый -нью – плі́снявий, заплісні́лий, цві́лий. Покрываться -нью, см. Плесневе́ть. Плесневе́лый – плі́снявий, (по)цві́ли́й, засня́ділий (о жидк.) бре́зклий.

Рупедия

Викисловарь

Этимология Из за- + плесневеть, далее от сущ. плесень, из праслав. формы *plěsnь, от которой в числе прочего произошли: русск.-церк.-слав. плѣснь (ХI в.), русск. плесень, укр. плiсня́ – то же, болг. пле́сен, сербохорв. пли̏jесан (род. п. -сни), словенск. plẹ̑sǝn, -sni, чешск. plíseň, словацк. рlеsеň, польск. pleśń, в.-луж., н.-луж. plěsń. Праслав. *plěsnь родственно лит. pelė́ti, pelė́ja «плесневеть», латышск. реlêt – то же, лит. реlė̃ «мышь», pelė̃siai, реlėеjаĩ м. мн. «плесень», plė́kstu, plė́kti «плесневеть, истлевать», plė́kai м. мн. «плесень», рálšаs «бледный, блеклый», латышск. раlss – то же; подробнее см. на пелёсый. Но ср. также лит. pléiskanos мн. «шелуха, чешуйка». Использованы данные словаря М. Фасмера; см. Список литературы.

пле́сневеть verschimmeln

пле́сневеть verderben