Цапар

Цапар, -ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смереки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом. Шух. І. 171.

ЦАПА́Р, а, ч., діал.

Пристрій для перенесення у горах сіна.

Цапарем і ключем переносили сіно із важкодоступних і віддалених від хат луків або полонин (з наук. літ.). "Цапар