Хурія

Хурія, -рії, ж. 1) Мятель. 2) Ругня и драка.

Сучасні словники

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 420.

1. Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. О. 1862. V. 66. На дворі хвижа та хурія. Ном. № 6851.
2. Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап’ється, а усе додому іде. Рудч. Ск. ІІ. 130.
3. Хуртовина, сильна сніжна буря.
4. Дуже розсерджена людина.

Дивіться також: Хурта

Ілюстрації

Джерела та література

Хурія - Словник Грінченка
Хуртовина - Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Хуртовина - значення у словниках

Зовнішні посилання

Хурія - Словник Грінченка
Хуртовина - Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Хуртовина - значення у словниках