Физика

Физика, -ки, ж. Физика. Мудрець же физику провадив. Котл. Ен. ІІІ. 53.

Сучасні словники

Фі́зика (від грец. φυσικός природний, φύσις природа) — природнича наука, яка досліджує загальні властивості матерії та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами; це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова. Фізики вивчають поведінку та властивості матерії в широких межах її проявів, від субмікроскопічних елементарних частинок, з яких побудоване все матеріальне (фізика елементарних частинок), до поведінки всього Всесвіту, як єдиноїсистеми (космологія).

Деякі з закономірностей, які встановлені фізикою, є загальними для всіх матеріальних систем. До таких можна віднести, наприклад, закон збереження енергії. Такі закономірності називають законами фізики. Фізику вважають фундаментальною наукою, тому що всі інші природничі науки (хімія, геологія, біологія тощо) мають справу з певними різновидами матеріальних систем, які підкоряються законам фізики. Наприклад, властивості хімічних речовин визначаються властивостями молекул та атомів, які їх складають, а ці властивості досліджують в таких галузях фізики, якквантова механіка, термодинаміка і/або електрика (електромагнетизм). Фізика тісно пов'язана з математикою. Фізичні теорії, як правило, побудовані на основі певного математичного апарату і цей апарат часто набагато складніший в порівнянні з іншими природничими науками. Але відмінність фізики від математики в тому, що фізика принципово зосереджена на описі матеріального світу, тоді як математика має справу з абстрактними ідеями та формулюваннями, які не обов'язково мають якесь реальне відображення. Хоча чіткого поділу не існує. На перетині цих двох наук постала спеціальна дисципліна — математична фізика, яка вибудовує математичні структури фізичних теорій.

Фізика

.

фізика; ж. (гр., єство, природа) 1. Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії. 2. Будова, загальні властивості й закони руху якої-небудь матерії, знання про таку будову, такі властивості, закони. 3. заст. Фізична будова і стан організму. Див. також: матерія, організм

Фізика ФІЗИКА, и, жін. 1. Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії. Фізика — одна з найдавніших наук про природу. Слово «фізика» походить від грецького.. «фюзіс», що значить природа (Фізика, I, 1957, 3); Фізика в широкому розумінні є наука про загальні властивості матерії (Фізика і сільське господарство, 1948, 3); // Відповідний навчальний предмет, який викладають у школі. Я був учителем вищої початкової школи.. Викладав фізику, природознавство, географію, історію, гімнастику (Олександр Довженко, I, 1958, 14); Віталик.. не раз витягував Тоню.. по фізиці та математиці... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 28); // розм. Підручник, який висвітлює цю науку. Пройшла вже північ, — день зближався, А я сидів, не роздягався, Сидів та фізику читав (Іван Франко, XIII, 1954, 49); [Люба:] Ух, як чудово надворі! Ти був? Здрастуй. Я тобі фізику принесла... [Іван:] Дякую... А я вже дістав... (Іван Микитенко, I, 1957, 441). 2. Будова, загальні властивості й закони руху якої-небудь матерії; знання про таку будову, такі властивості, закони. Предмет фізики високих енергій — дослідження структури елементарних частинок та законів їх взаємодії на дуже малих просторово-часових інтервалах (Знання та праця, 1, 1972, 5); Значне місце займають роботи в галузі надпровідності й фізики твердого тіла (Радянська Україна, 8.II 1966, 3). ▲ Нейтронна фізика див. нейтронний. 3. заст. Фізична будова і стан організму. Я знаюу що твій нервовий стан залежить на більшу половину від моральних причин, але ж психіка психікою, а фізика фізикою, і, вір мені більш ніж комуу що холодні обтирання щоранку (не ввечері) помагають часами і з душею своєю справитись краще (Леся Українка, V, 1956, 223).