Упокорюватися
Упокорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. упоко́ритися, -рюся, -ришся, гл. Смиряться, смириться, изъявить покорность. Твій панотець впокоривсь перед нами. К. ЦН. 175.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УПОКО́РЮВАТИСЯ (ВПОКО́РЮВАТИСЯ), -ююся, -юєшся, упокоря́тися (впокоря́тися), -я́юся, -я́єшся, недок., упоко́ритися (впоко́ритися), -рюся, -ришся, док.
1. Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі. Сташка просила пробачення, хоч не почувала за собою жодної вини, хоч зроду-віку так не упокорювалась ні перед ким (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 549)..
2. тільки недок. Пас. до упокорювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 465.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
.Див. також
Іноземні словники
Русский
Большой толковый словарь русских глаголов. - М.: АСТ-Пресс Книга 2009
СМИРЯ́ТЬСЯ, несов. (сов. смири́ться), с кем-чем, перед кем-чем. Приходить (прийти) в состояние покорности кому-, чему-л., подавляя в себе внутреннее сопротивление, протест, несогласие с кем-, чем-л.; Син.: покоряться, примиряться; Ант.: бунтовать [impf. to humble, submit oneself (to), cause oneself to lose pride; to resign oneself (to), be resigned (to), learn to live (with)]. Он смирился с тем, что в дни ответственных игр ему приходилось сидеть на скамейке запасных. Скворцов не ходил на тренировки: неумение смиряться, уступать кому-либо в чем угодно очень мешало ему.
English
to humble
verb UK /ˈhʌm.bəl/ US /ˈhʌm.bəl/ to make someone understand that they are not as important or special as they thought:
He was humbled by the child's generosity. The world champion was humbled (= unexpectedly defeated) by an unknown outsider in last night's race.
Deutsch
demütigen
Worttrennung:
de·mü·ti·gen, Präteritum: de·mü·tig·te, Partizip II: ge·de·mü·tigt
Aussprache:
IPA: [ˈdeːˌmyːtɪɡn̩], Präteritum: [ˈdeːˌmyːtɪçtə], Partizip II: [ɡəˈdeːˌmyːtɪçt] Hörbeispiele: demütigen, Präteritum: —, Partizip II: — Reime: -eːmyːtɪɡn̩
Bedeutungen:
[1] transitiv: jemanden durch Worte oder Handlungen erniedrigen, in seiner Würde und seinem Stolz verletzen [2] reflexiv: sich selbst vor jemandem erniedrigen, herabsetzen
Herkunft:
aus dem mittelhochdeutschen diemüetigen[Quellen fehlen]
Synonyme:
[1, 2] degradieren, diskreditieren, erniedrigen, herabsetzen, herabwürdigen, kränken, verletzen
Sinnverwandte Wörter:
[1] diskriminieren, mobben, schlecht machen [2] zu Kreuze kriechen
Gegenwörter:
[1] jemanden achten, würdigen [2] sich selbst achten
Oberbegriffe:
[1] agieren, handeln [2] sich verhalten
Unterbegriffe:
[1] beleidigen, beschämen, blamieren, missbrauchen, ohrfeigen, schänden, schlagen, verletzen [2] sich blamieren, sich erniedrigen
Beispiele:
[1] Seine Worte haben ihn zutiefst verletzt und gedemütigt. [2] Wer sich selbst zu oft demütigt, dessen Ansehen schwindet.
Wortbildungen:
Demütigung
Джерела та література
- «Сестри Річинські» (вид. 1964) Ірина Вільде
- Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 465.
- Большой толковый словарь русских глаголов. - М.: АСТ-Пресс Книга 2009
- Большой толковый словарь русских глаголов. - М.: АСТ-Пресс Книга.. Составители: Людмила Бабенко, Ирина Волчкова, Юрий Казарин, Маргарита Кусова, Михаил Мухин, Анна Плотникова, Елена Плотникова, Татьяна Попова, Татьяна Сивкова. 2009.
- Cambridge Advanced Learner's Dictionary & Thesaurus © Cambridge University Press
