Умовний
Умовний, -а, -е. 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Зміст
Тлумачний словник
УМОВНИЙ, а, е. 1. Встановлений або визначений за домовленістю між ким-небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. Коли з того двору вийшов двірник і почав з відра поливати тротуар, - це був умовний знак, що можна остаточно кидати пости (Ю. Янов., II, 1954, 23); Сьогодні Михайло Нагарний не зайшов до школи, тільки умовним стуком викликав учителя з тісної кімнатки (Стельмах, І, 1962, 456); Турки знали, що умовним сигналом до штурму в росіян має бути червона ракета (Добр., Очак. розмир, 1965. 345); // Який виробився в якомусь соціальному або професійному середовищі; штучний. Умовна говірка якогось соціального середовища (групи, гуртка і т. п.), в якій є слова, незрозумілі для сторонніх, зветься арго, арготичним жаргоном (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 94).
Ілюстрації
