Удовиця

Удовиця, -ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, зайшов до вдовиці. Мет. 53. Ум. Удовичка. Рудч. Ск. I. 22.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВДОВИ́ЦЯ (УДОВИ́ЦЯ), і, жін. Те саме, що вдова. У одній хатці, що вкрай стояла,.. жила удова, а у вдовиці був син, дитина єдина (Марко Вовчок, I, 1955, 346); На його стук у двері з хати злякано вискочила удовиця (Михайло Стельмах, II, 1962, 121); З попелищ підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо сирітонькам своїм (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 16). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 312.

"Словопедія"

удови́ця іменник жіночого роду, істота

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Удовиця, ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Мет. 53. Ум. Удовичка. Рудч. Ск. I. 22. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 320.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Удовиця, -ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Мет. 53. Ум. удовичка. Рудч. Ск. I. 22.

«Словники України on-line»

удови́ця – іменник жіночого роду, істота

відмінок однина множина називний удови́ця удови́ці родовий удови́ці удови́ць давальний удови́ці удови́цям знахідний удови́цю удови́ць орудний удови́цею удови́цями місцевий на/в удови́ці на/в удови́цях кличний удови́це удови́ці

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

Удовиця - widow.

Словари и энциклопедии на Академике

вдовиця (удови́ця), -і, ж. Те саме, що вдова.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Медіа

[1]

Павук Чорна вдова

Називається цей павук «чорною вдовою» через те що, самка в більшості випадків з’їдає самця після спаровування. Чорна вдова — найбільш отруйний павук з роду «чорних вдів» (потім йде каракурт).

Більше читайте тут: http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-chornu-vdovu/