Трішки

Трішки, нар. Немножко. Нехай вам Бог здоров’я прибавить в ручки, в ніжки і в животок трішки. Ном. № 4571. Ум. Трішечки.

Сучасні словники

ТРО́ШКИ, рідко ТРІШКИ, присл., розм. Те саме, що трохи. Він хоче нас трошки розважити розмовою і підсідає (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242); Усмішка його була знайома трішки… (Володимир Сосюра, II, 1958, 351); — Добре, доню! Спочинь трошки… Чини ж мою волю (Тарас Шевченко, I, 1951, 51); Погомонівши ще трішки і викуривши люльки, козаки порозходилися (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22); Принесла [мати] хліба, картоплі, а коли ще трошки пшона на куліш, та вже й хвалиться зараз дітям (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Юрба ще трішки, на чверть дитячого кроку, відступила до балки, задкуючи (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 224); Треба ж і в завтрашнє Нам зазирнути. Хоч трішки! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 135); // у знач. присудк. сл. Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13).

І (й) трошки (трішки) — те саме, що І (й) трохи (див. трохи). Увійшов я у кімнату,.. ходжу і стою, сідаю і знов ходжу, як самий розумний чоловік і трошки нецікавий (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Трошки (трішки) згодом — те саме, що Трохи згодом (див. трохи). Трошки згодом знов її [Марусю] шле: «під ворітьми хтось стоїть» (Марко Вовчок, I, 1955, 246).

Ілюстрації