Тровити, -влю́, -виш, гл. 1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, було б чим обернуться. Кобел. у. 2) Варить (о желудкѣ). Угор. 3) = Цькува́ти. Вх. Зн. 71.
