Трапляти

ТРАПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ТРАПИТИ, плю, пиш; мн. траплять; док., діал.

1. неперех. Потрапляти (у 1-З знач.). Цей удар трапив у саму точку (Іван Франко, VI, 1951, 194); Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один із плотів, збившись з бистрини (фарватеру), трапив між каміння, і тисячі колодок в лікоть завтовшки потрощило і розметало на дрібні тріски (Олекса Стороженко, I, 1957, 241); Ми були Під самим Києвом, та капітан Велів спинитись, бо в імлі не можна Було дійти до приплаву ніяк, На мілину не трапивши лукаву (Максим Рильський, II, 1960, 198); Вона підійшла до Марії й узяла її за руки: — Прийди до мене в неділю. — Чи траплю... (Степан Тудор, Народження, 1941, 16); Од сестри вона від'їхала давненько, ще коли малою трапила до дитбудинку в Умані (Народна творчість та етнографія, 1, 1967, 54); Як же до серця твого у цю пору скрадається інша, Хай до неситих звіріє в пазури трапить вона (Микола Зеров, Вибр., 1966, 289). ♦ Трапила коса на камінь див. коса 2.

2. тільки док., перех. Спіткати (у 2 знач.). А господиня й питає мене: — Чого се ти, Варко, так тяжко зітхаєш? Чи не трапило тебе що нічками темними? (Панас Мирний, I, 1954, 85).