Тип

Тип, -пу,

Сучасні словники

1. Типъ.

Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93.

1. Печатаніе, изданіе.

Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).

1. біол. Найвищий підрозділ у систематиці тварин і рослин, який об'єднує споріднені класи.

Тип членистоногих об'єднує ракоподібних, павукоподібних, комах (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 191)

1. Художній образ у літературі й мистецтві, що узагальнює найхарактерніші риси певної групи людей.

Позитивний тип повинен цілком відповідати епосі, відображати її, провіщати майбутнє й наближати його (Радянське літературознавство, 4, 1968, 57)

1. спец. Зведення великої кількості зразків машин, деталей, будівель, технологічних процесів тощо до обмеженої кількості вибраних типів.

Ілюстрації