Сінокіс
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Сінокіс, -ко́су, м. = Сіножать. Левиц. І. 127.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 227.
СІНОКІ́С, косу, чол. Те саме, що сіножать. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 140); — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 50); Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась (Михайло Стельмах, II, 1962, 296); * У порівняннях. Садок був покинутий. Трава росла понад річкою по долині, як на сінокосі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 137).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 227.
