Сум’яття

Сум’яття, -тя, с. Суматоха. Левч. 64.

СУМ'ЯТТЯ́, я, сер. 1. Безладний рух, метушня. Вийняв я з брички апарат.. і тільки нап'явся чорним сукном, аби навести на танцююче коло об'єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух, якесь сум'яття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256); Гізела орієнтувалася в сум'ятті танцювального залу напрочуд добре (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 192); * Образно. Глянув [Боровий] на небо. Там було якесь сум'яття. Кудись поспішали низькі димчасті хмари (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 91); // Загальна розгубленість, паніка, викликані чим-небудь; замішання. [Полковник:] Хапайте її! Держіть! (Сум'яття. Ліда кидає офіцерам стільця під ноги і тікає) (Іван Кочерга, I, 1956, 623); Сподіваючись, що Войнаральському в сум'ятті вдасться виплигнути з карети, сміливці проїхали ще кількасот метрів і перед самим селом змушені були повернути назад (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 166).

Сучасні словники

Сильне хвилювання; неспокій, тривога. Владислав. Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його — сум'яття, в голові — безладне клуботання думок (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 187); Загрозливий царський указ, Павло знає, принесе сум'яття на село (Костянтин Гордієнко, Чужу ливу.., 1947, 188); Не хустинка привела Орисю в сум'яття, а спогад, зв'язаний із нею (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127); // Збентеження, ніяковість. — У мене до тебе велике прохання, — стискаючи пальці однієї руки другою, сказав Сергій.. Михайло мовчки чекав, дивуючись з сум'яття юнака (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 269)

Словник синонімів ЗАМІША́ННЯ (загальна розгубленість, раптове безладдя),СУМ’ЯТТЯ́, ЗАМІ́ШКАрозм.,ЗАМІШАНИ́НАдіал.В лавах ворога сталося замішання (П. Панч); Сподіваючись, що Войнаральському в сум’ятті вдасться виплигнути з карети, сміливці проїхали ще кількасот метрів (М. Олійник); Замішка зробилась (Словник Б. Грінченка); Крик, і замішанина, й сутінь збільшують переляк (І. Франко). ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості),БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ’ЯТТЯ́підсил.,НЕСТЯ́МАпідсил.,КОНФУ́Зрозм.,ЗМІША́ННЯрідко;ШОКпідсил. (через чиюсь поведінку, вчинки, що порушують загальноприйняті норми). Збентеження, що охоплювало її за кожним разом при німих зустрічах з ним, стало тепер незвичайним від тієї трепетної щирості, що оволоділа ними всупереч їх волі (Ірина Вільде); Він подумав, що викладач насміхається з нього. Почуття це викликало в ньому ще більше зніяковіння (Григорій Тютюнник); В його погляді світилася ніяковість (О. Досвітній); Зустріч відбулася, він пережив тільки хвилинне замішання. Не більше (С. Журахович); - У мене до тебе велике прохання, - стискаючи пальці однієї руки другою, сказав Сергій.. Михайло мовчки чекав, дивуючись з сум’яття юнака (О. Копиленко); Невелика група темних, нічого не розуміючих хлопців у повній нестямі.. Не з добрим наміром з’явився цей Шабанов (О. Довженко). - Пор. со́ром.

МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб’язкові справи, турботи; шум, пов’язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ’Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НАрозм.,БІГОТНЯ́розм.,КРУТАНИ́НАрозм.,МОТАНИ́НА[МЕТАНИ́НА]розм.,РЕ́ЙВАХрозм.,РО́ЗРУХрозм.,ВЕРЕМІ́Ярозм.,ВЕРЕМІ́Йрозм.,РУХАНИ́НАрозм.,РОЗГАРДІЯ́Шрозм.,ША́РВАРОКрозм.,ША́РВАРКАрозм.,КАТАВА́СІЯрозм.,ШАМОТНЯ́розм.,ШАМО́ТНЯВАрозм.,СОДО́Мрозм.,СОДО́МАрозм.,ШАРПАНИ́НАрозм.,МЕТУШНЯ́ВАрозм.,СУЄТА́розм.,ТЯГАНИ́НАрозм.,ПО́РУХрозм.,ВОРУШІ́ННЯрозм.,ВОРУШНЯ́розм.,ЗАМЕТУШНЯ́діал.,ЗАМЕТНЯ́діал.,ШЕ́МЕТдіал.,ШАТАНИ́НАзаст.;ГАРМИ́ДЕРрозм. (з безладним, сильним шумом, криком). Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б’ються. Роман пішов на той шарварок (Д. Ткач); [Любов:] Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці ваші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Гізела орієнтувалася в сум’ятті танцювального залу напрочуд добре (П. Загребельний); Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк склянок і бігання прислуги (Н. Кобринська); У волості шарпанина-біганина: одно туди йде, друге звідти виходить, третього ведуть... (Панас Мирний); На кутку завалували собаки, в хатах почали гупати двері, скрізь чулася біготня (В. Кучер); В домі почалося ворушіння, крутанина та біганина (І. Нечуй-Левицький); Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина (Панас Мирний); Настала після сього велика метанина по селу (Ганна Барвінок); Заруба побачив якийсь рейвах біля громадської запущеної хати (В. Кучер); Люди ті кричали, метушились, витягали воду з колодязя, носили її відрами, розтягали той хлівчик, що горів... Серед усього того розруху впала Грицькові у вічі жіноча постать (Б. Грінченко); Як ударив грім, в хаті починається руханина: зачиняють вікна (С. Васильченко); Саме в такий розгардіяш, коли весь дім ходив ходором.., на подвір’я в’їхав старомодний фаетон з тіткою Меланією (Ірина Вільде); Данько.. теж не забарився ув’язатися в загальну катавасію (О. Гончар); І раптом - постріл. Ні диму, ні полум’я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (І. Ле); В кімнаті піднявся якийсь содом (І. Нечуй-Левицький); В хаті.. колотнечі: содома піднялась, що й не сказати (А. Свидницький); Засліпило його й збаламутило серед церков, торговиць і людської метушняви (П. Загребельний); Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Л. Дмитерко); В далекій прихожій почувсь шум та тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький); Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Марко Вовчок); Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина (І. Франко); Всю ніч стояла заметушня у панських будинках (С. Васильченко); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка); У дворі був гармидер. Жовніри змішалися з арештантами, фурманами, щось порядкували, гримали на візників, тягли в оберемках солому (О. Досвітній). - Пор. 1. безла́ддя, 1. колотне́ча.

НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Йрідше,НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил.,СУМ’ЯТТЯ́підсил.,КАЛАМУ́ТЬпідсил. розм.,НЕВПО́КІ́Йзаст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГАпідсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Чорна ніч таїла в собі дух неспокою, передчуття якоїсь невловимої тривоги (Я. Качура); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху (О. Досвітній); Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (О. Гончар); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (А. Хижняк); Владислав Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його - сум’яття, в голові - безладне клуботання думок (І. Волошин); До дніпровських чорториїв славні вершники ідуть, пил бійцям очей не виїв, а на серці каламуть... (С. Голованівський); "Швидко повернетесь?"А в очах і туга, і занепокоєння. Передчувало, мабуть, дитяче серце (Ю. Збанацький); Тодозя почувала якусь тривогу в душі, яку, певно, почувають серни, коли углядять рушницю вловчого, націлену на їх серце (І. Нечуй-Левицький). - Пор. збу́дження, 1. турбо́та..