Статут

Статут, -ту, м. Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) скомпанувало собі статут. К. ХП. 27.

Тлумачення із "Словника української мови"*

СТАТУТ, у, ч . 1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. Коли почалась масова колективізація, комуни перейшли на статут артілі (Іст. УРСР, II, 1957, 368); Членом КПРС може бути кожний громадянин Радянського Союзу, який визнає Програму і Статут партії, бере активну участь у будівництві комунізму, працює в одній з партійних організацій, виконує рішення партії і сплачує членські внески (Статут КПРС, 1971, 4); За австрійською студенткою чин хорунжого не був визнаний - на тій підставі, що статут російської армії на той час ще не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Смолич, Мир.., 1958, 87); Зенітники за статутом привітали генерала, але розмова з ними не виходила, вони хмурились, скупо відповідали на його питання (Перв., Дикий мед, 1963, 185).

2. іст. У деяких країнах Західної Європи в XIV-XVІІІ ст. - закон, урядове розпорядження або збірник законів. Литовський статут.

Орфографія (словоформи) статут - іменник, чоловічий рід, неістота ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА Називний статут статути Родовий статуту статутів Давальний статутові, статуту статутам Знахідний статут статути Орудний статутом статутами Місцевий на/у статуті на/у статутах Кличний статуте статути