Старун
Старун, -на, м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТАРУ́Н, а, чол., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 664.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 664.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Старун
• 1) старун — а/, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина … Український тлумачний словник
• 2) старун — іменник чоловічого роду, істота той, хто міркує і говорить, як стара людина діал … Орфографічний словник української мови
• 3) СТАРУН — Род пана Кириака Старуна , в Супрасльском помяннике. 1615. Арх. Сб. IX, 459 … Биографический словарь
Ілюстрації
|
|
|
