Соляр
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОЛЯР 1, а, чол., заст.
1) Солевар;
2) Той, хто торгує сіллю. Купили [церкву] дрогобицькі солярі десь над Дніпром за сіль і на своїх возах привезли до Дрогобича (Іван Франко, XVI, 1955, 299);
СОЛЯР 2, у, чол., розм.
3) Те саме, що Солярове масло. Грузовики не гарчать, труячи повітря ядучим димом від соляру (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Мазут, гас, бензин, соляр, природний чи штучний газ, торф і вугілля — ось види палива, на яких вона [газова турбіна] може працювати (Наука і життя, 10, 1961, 15).
Ілюстрації
|
|
