Сновига
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Снови́га, -ги, сновиґа, -ґи, об. 1) Слоняющійся. Лізе в очі як сновига. Ном. № 2756. 2) Насѣк. Anthomyia (meteorica). Вх. Пч. I. 5.
Сучасні словники
-и, ч. і ж. Той, хто вештається, потикається туди-сюди. Той, хто ходить без певної мети, без визначеного напрямку. Пожежу вгасили, люди розійшлись. Тільки три постаті хазяїв сновигали по пожарищі, мов тіні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Скаже Докія вкинути паші коневі — вкине [Дмитро], а не скаже — цілий день сновигатиме по хаті, заглядаючи то в одно, то в друге вікно (Михайло Стельмах, II, 1962, 396);
Див. також
http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B8
Джерела та література
Зовнішні посилання
http://sum.in.ua/ http://slovopedia.org.ua/93/53409-278.html