Скоро́дити, -джу, -диш, гл. Бороновать передъ посѣвомъ. Вас. 196. Чуб. VII. 401. Він оре, скороде, конопельки сіє. Мет. 309. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821.
