Сайдак
Сайдак, -ка, м. 1) = Сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Макс. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. 89. 2) Годъ рыболовнаго сака. Вх. Пч. II. 23.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
САГАЙДА́К, а, чол.
1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. З черепів убитих вони [скіфи] робили чаші для вина, а здерту шкіру вживали на виготовлення сагайдаків (Історія СРСР, I, 1956, 15); До пояса [воїна] були прив'язані меч і дерев'яний сагайдак, оздоблений бронзовою бляхою (Наука і життя, 7, 1968, 32); Схопився [цар] з місця, взяв свій лук і сагайдак зо стрілами (Іван Франко, IV, 1950, 141); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив попасти стрілою в чорну ворону (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 86).
2. рідко. Те саме, що лук. Летіла [дівчина], як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 29).
3. рідко. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо. — Я відв'язав від облавка і витяг із сагайдака дубельтівку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 434).
- Називний: сайда́к сайдаки́
- Родовий: сайдака́ сайдакі́в
- Давальний: сайдако́ві, сайдаку́ сайдака́м
- Знахідний: сайда́к сайдаки́
- Орудний: сайдако́м сайдака́ми
- Місцевий: сайдаку́ сайдака́х
- Кличний: сайдаку́ сайдаки́
Ілюстрації
Цікаві факти
Сагайдак або сайдак - назва повного набору для лучника - лук разом зі шкіряною сумкою або деревяним футляром зі стрілами, пізніше просто футляр для стріл, колчан. Були розповсюджені у тюркських народів, монголів, а також на території колишньої Русі до XVII століття.
Слово походить від тюрк. sadaq "сагайдак", монг. sagadag "лук разом зі стрілами", "сагайдак". Питомо руське слово тула за походженням повязане з "тулити".
Зрідка сагайдаком могли називати й лук, чохол для рушниці, музичного інструмента тощо.
Від слова сагайдак походять прізвища Сагайдак, Сагайдачний.
