Рушничок

Рушничок, -чка, м. Ум. отъ рушник.

Сучаснісловники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РУШНИЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до рушник. Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 60); Веселять око рушнички яскраві на стінах... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 89).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Рушничок, -чка, м. Ум. отъ рушник.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РУШНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рушни́к. Я дістаю рушничка, іду до струмочка вмиватися (М. Ол., Чуєш.., 1959, 60); Веселять око рушнички яскраві на стінах… (Гончар, Тронка, 1963, 89).

Словари и энциклопедии на Академике

рушничок Рушник, що ним, як І губкою, витирають потир і дискос; заст. отиральник

Ілюстрації

Цікавіфакти

Матеріал з Вікіпедії

Рушни́к — довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної тощо) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо[1]. Знімає з предметів рідину шляхом вбирання або тертя при прямому контакті. У східних слов'ян рушник традиційно був з вишитим або витканим візерунком. Слово «рушник» за походженням пов'язане з «рука» (ручьникъ)[2], зміна «ч» на «ш» пояснюється його дисиміляцією перед «н»[3]. Традиційно побутовий рушник для рук називали «рушник-утирач» або просто «утирач» (для посуду — «сти́рок») — на відміну від інших видів рушників (кілкових, божників, плечевих, подаркових), що відомі зараз як «український традиційний рушник»[4][5].

Зміст • 1Види рушників • 2Альтернативне використання • 3Рушник в масовій культурі • 4Рушник як частина культури • 5Примітки Види рушників[ред. | ред. код] • Одноразовий рушник • Паперовий рушник • Рушник для ванни • Спортивні рушники • Рушник з мікрофібри Рушник в масовій культурі[ред. | ред. код] Письменник Дуглас Адамс у фантастичному романі «Путівник Галактикою» описав рушник як незамінну для подорожувальника автостопом річ. Шанувальники його творчості стали відзначати день рушника і носять з собою рушник в цей день. В анімаційному серіалі «Південний парк» є персонаж Рушничок — живий розумний рушник. Рушник як частина культури[ред. | ред. код] • У стародавніх слов'ян рушник («убрусець») був ритуальним, обрядовим предметом. Це значення зберігалося в багатьох народів Поволжя і Приуралля (чувашів, марійців, башкирів, татар, удмуртів) аж до початку 21 століття. Однак зараз воно перетворилося в чисто побутову річ, не здатну (з точки зору багатьох людей) мати якісь інші варіанти застосування. • Рушник в українській культурі