Рота

Ро́та, -ти, ж. Рота. Всі роти, полки у поход пішли. Чуб. V. 971. Вийшла козачка за ворота, сидить жінок ціла рота. Чуб. V. 1171.

Публічний Електронний Словник Української Мови

1)ро́та — у дохристиянські часи — урочиста варяго-слов’янська прися́га (див.), наприклад тради­ційне варязьке заприсягання на зброї; рота спочатку підтримувала­ся церквою, згодом із нею почала боротися, впроваджуючи власні присягові обряди.

2)РО́ТА, и, ж. Військовий підрозділ, що входить до складу батальйону.

Ілюстрації

Медіа Джерела та література Брянський стрибнув у глибоку траншею, що вела до стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 40); Рота лейтенанта Шрама зайняла оборону вночі (Собко, Шлях.., 1948, 43); Одного ранку з гори Семен побачив роту червоноармійців на лижах (Сміл., Зустрічі, 1936, 204); Тут рота косарів з гребцями Йшли битись з косами, з граблями, Ніхто од бою не цуравсь (Котл., І, 1952, 182); Вийшла козачка за ворота — Сидить жінок ціла рота (Чуб., V, 1874, 1171); Всі роти, полки у поход пішли. Чуб. V. 971. Вийшла козачка за ворота, — сидить жінок ціла рота. Чуб. V. 1171; Зовнішні посилання [1]