Розбиватися

Розбива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбитися, -зіб’юся, -єшся, гл. 1) Разбиваться, разбиться. На Петра Вериги розбиваються криги. Ном. № 520. Піду ж бо я утоплюся, або в камінь розіб’юся. Чуб. V. 22. 2) Сокрушаться, убиваться. Чумакова жінка за чумаком розбивається. Чуб. V. 1032. 3) Раздѣляться, раздѣлиться.

Сучасні словники

РОЗБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗБИТИСЯ, зіб'юся, зіб'єшся, док.

1. Втрачати цілісність від ударів, поштовхів, струсів і т. ін. Великою палицею своєю збиває [Фільдінг] статую з примосту, вона падає і розбивається (Леся Українка, III, 1952, 84); Бабуся роздували жаринки в прасці, а мати пришивали скляний ґудзик до сорочки, бо вони дуже часто розбиваються під праником (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 86); Чарка дзенькнула об діл і розбилась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); [Професор:] Кажуть, нібито наш поїзд розбився (Іван Кочерга, II, 1956, 57); // Ділитися, дробитися на невеличкі частини, шматки, ударяючись об щось тверде. Максим пошпурив грудку,.. грудка розбилась — і пил засипав бугаєві очі (Панас Мирний, I, 1949, 212); Цеглина впала з колін і, торохкаючи об краї бочок, розбилася на дріб'язок (Гнат Хоткевич, I, 1966, 117); // Падаючи на що-небудь, набігаючи на щось, розбризкуватися (про воду, хвилі). Захвилювалась вода,.. наблизилась — і вдарилась з глухим стогоном у пісок, розбиваючись на тисячі білих крапельок... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); Лютує Дніпр. Ревучі Вали щораз встають, Розіб'ються об кручі І знову заревуть (Павло Грабовський, I, 1959, 588); Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом розбились на ньому і покотилися вниз по сухій шерсті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84); // перен. Розсіюватися, відбиваючись від чого-небудь (про проміння). Об ясний конус флангового [паровоза] розбивався жмут косого проміння (Петро Панч, II, 1956, 458); Він нахилився до дівчини, і сонячний промінь розбився об його діамант і розсипався на дрібні веселкові промінчики (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 8); // перен. Відлунюватися, роздрібнюючись на окремі звуки. Звуки наростали, дисонували і, розбившись, дивно мішалися в повітрі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 141); На передньому [човні] заспівали «Вниз по матушке, по Волге». Пісня полинула над водами, луною розбилася в берегах (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 24); Небо над яругою було таке чисте і таке гучне, що коли кобильчина.. вишкірила зуби і заіржала, то іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99). ♦ Розіб'юсь, [а] зроблю — зроблю все, що можна, за будь-яких обставин. [Пилип:] Розіб'юсь, — все, що в моїх силах, зроблю (Олександр Корнійчук, II, 1955, 151).

2. Діставати ушкодження, дуже забиватися під час падіння, від удару, поштовху, струсу і т. ін. Прокинувся — голови не можу зняти: болить, і ввесь я, наче з вишку [висоти] падаючи, розбився (Марко Вовчок, VI, 1956, 247); Найвідважніші хлопці, боячись розбитися об дерево, самі вистрибували з сідла, бо Лебедем [конем] не вправиш. Куди захоче, туди й помчить (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 9); // Гинути, умирати від ушкоджень під час падіння, від ударів, струсів і т. ін. Скільки-то вже разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи [повітря] з птицями, що падає він і розбивається! (Марко Вовчок, I, 1955, 297); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п'яний з мосту (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 18); В неї теж був син льотчик і позаторік розбився (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 63).

3. Втрачати сили, енергію; знесилюватися, виснажуватися. ♦ Серце (серденько) розіб'ється (розбилося) — з'явиться (з'явилося) тяжке душевне переживання, відчай, безнадія. Розіб'ється темнеє серце, Кохання розіб'є його (Леся Українка, IV, 1954, 107); Щастя ж коли їй судилось, Хай їй в покір не стає, Що через неї розбилось — Серденько щире моє (Іван Манжура, Тв., 1955, 91).

4. перен. Не здійснюватися, не відбуватися через кого-, що-небудь. — Не знаю, чому прогулка [прогулянка] має через панну Обринську розбитись! — обізвалася тут моя мати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 57); [Ендерсон:] А він страшенно кохає її. [Мекдугел:] То й ліпше. (Відводить його ліворуч). Інакше всі наші плани розіб'ються... (Мирослав Ірчан, I, 1958, 239); Правда, він [голова] обіцяв поставити аж три вишки, але коли це буде? Невже розіб'ються всі мрії? (Олесь Донченко, VI, 1957, 42); // об (о) що. Наражатися на якусь перешкоду у намірі, намаганні здійснити, виконати що-небудь. Всі спроби дітей викрити Павликів секрет незмінно розбивались об замкнені дверцята сарайчика (Олесь Донченко, VI, 1957, 13); Всі його зусилля, образи, доводи, прохання і навіть хитрощі розбивались об незаперечне рішення: — Не пошлемо (Михайло Стельмах, II, 1962, 190); Кінні атаки генерала Барабовича розбилися об дроти та мужність захисників плацдарму (Юрій Яновський, II, 1958, 228); // Терпіти крах, розвіюватися, натрапляючи на якусь перешкоду. Якісь думки про щастя, якісь даремні надії, котрі її завжди дурили, розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі... (Панас Мирний, III, 1954, 23); Можна б згадати, скільки політичних пристрастей і чвар розбилося о стінигцього собору (Павло Загребельний, Диво, 1968, 368).

5. перен. Занапащатися, марнуватися; // Псуватися (про нерви), погіршуватися (про настрій). Учився [Хаїм] до стукотіння в висках, до болю спинного хребта. Нерви його розбилися вкрай, весь він був якийсь посмиканий (Гнат Хоткевич, I, 1966, 158).

6. перен. Розвіюватися, стаючи непомітним. Разом з чашкою розбилась і веселість Надина. Цілий день вона була якась, немов смутненька (Леся Українка, III, 1952, 486); І смерч розбився об купу коней і трупів, упав на землю зливою задушливого пилу (Юрій Яновський, II, 1958, 174);

7. Ділитися, розподілятися на певні групи, частини. Дівчата розбиваються на два гуртки. Один утворює коло, ..а другий, в якому Вітер, Дяк і Тивуни, намагаються прорвати коло (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 121); Натовп стихійно розбивається на дві частини і, захоплений однією з них, я біжу, мов навіжений, вперед (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 198); І поснідавши, ізранку Ми розбилися на ланки І розсипалися скрізь — Хто у поле, хто у ліс (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 92); // розм., рідко. Ставати у певному порядку. — Без балачок! — кричить отаман: — розбийтесь зараз, хто за ким! (Володимир Сосюра, I, 1957, 359); // Розгалужуватися (про річку, дорогу). З високої вежі цього будинку було видно.. в добру годину плесо Дунаю, що, розбиваючись на кілька рукавів, линув по долині (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 576).

8. розм., рідко. Побиватися за ким-небудь, виявляти велику турботу про когось. Як не розбивалася пані над своєю дитиною, але все-таки сама її не плекала (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86); — Вночі знов бушував у хаті Бадовський. Розбивається за тобою (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 393).

9. рідко. Розтріпуватися (про волосся, зачіску). Настя серед двору вимішувала свині дерть у цебрі. Була аж червона од пари, розбилась од роботи коса (Степан Васильченко, II, 1959, 198).

10. тільки недок. Пас. до розбивати 1—3, 5—18. Місто металургів [Запоріжжя] стає дедалі кращим. Розбиваються нові сквери, реконструюються старі вулиці, прокладаються нові тролейбусні маршрути (Радянська Україна, 29.IV 1966, 4).