Республіка Кірібаті

Океанія (без Нової Зеландії)

Океанією називають сукупність островів південно-західної і центральної частини Тихого океану. За походженням серед цих островів є материкові, вулканічні та коралові. Звичайно їх об'єднують у три великі групи: Меланезія, Мікронезія і Полінезія. Найбільшою державою є Папуа-Нова Гвінея (463 тис. км кв. площі і 4,2 млн. чоловік населення). Сукупна площа решти держав і територій – 89 тис. км кв., а їх населення – 2,5 млн. чоловік. Частина з них є поодинокими островами, а інші – групами островів. Держава Науру – це один острів площею 21 км кв. і з населенням 10 тис. чоловік. Держава Кірибаті (загальна площа її суходолу 726 км кв., населення 79 тис. чоловік) – це 30 острівних груп, які простягаються вздовж екватора на 4,5 тис. км. Заселення Океанії почалося з Південно-Східної Азії. Сучасний етнічний склад продовжує залишатися дуже строкатим. Корінні жителі належать за своїми мовами до папуасів та австралонезійців. Серед останніх розрізняють меланезійців, мікронезійців та полінезійців. Всі вони зберігають свою мову і культуру. Проте європейський та американський вплив на них є також значним. Європейців та американців на островах мало, але є індійці, малайці та інші азіати. Роль Океанії в світі незначна. Країни цієї частини Землі є економічно слаборозвиненими з низьким ІРЛП і рівнем життя. Економічно вони продовжують бути тісно пов'язані зі своїми колишніми чи сучасними метрополіями. Характер і структура їх господарства склалася під впливом розташування в екваторіальних і тропічних широтах та ізольованого існування. Зараз більше доходів мають ті острови, які експортують мінеральну сировину або залишилися частинами розвинених країн. Головною галуззю є відстале споживче сільське господарство. Вирощують кокосові пальми, банани, коренеплоди (ямс, батат, маніок), хлібне дерево, цукрову тростину. Тростинний цукор і продукти кокосової пальми експортуються. Розводять свиней, кіз, птицю. У харчуванні значну роль відіграє риба. В Папуа-Новій Гвінеї (на острові Бугенвіль) розробляють поклади міді і золота, на Науру – фосфорити, в Новій Каледонії – нікелеві руди. Деякі острови Меланезії експортують цінні породи деревини. Зростає туристичне, комунікаційне і стратегічне значення островів Океанії. Одночасно є чимало свідчень спотворення природного середовища внаслідок зведення лісів, відкритих розробок корисних копалин, а також випробувань ядерної зброї США та Францією. Проблема транспортних сполучень в Океанії залишається складною. За невеликим винятком, острови не мають розвиненого внутрішнього транспорту. Зв'язки між островами в межах окремих держав здійснюються, як і колись, човнами-каное. Одночасно Океанія перестала бути ізольованою від решти світу. Чимало судноплавних та авіаційних компаній розвинених країн встановили постійні маршрути в цю частину земної кулі. Фіджі, Папуа-Нова Гвінея мають невеликі власні авіакомпанії. Транспортними вузлами міжнародного значення стали Порт-Морсбі (Папуа-Нова Гвінея), Нумеа (Нова Каледонія), Сува (Фіджі), Апіа (Західне Самоа) і Папеете на острові Таїті (Французька Полінезія).