Рейвах

Рейвах, -ху, м. Суматоха, плачъ.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 490.

РЕ́ЙВАХ, у, чол., розм.

1. Безладна біганина, метушня. — А в тій Німеччині рейвах: метушаться людоїди, в дзвони дзвонять, бога просять свого фашистського (Юрій Яновський, I, 1954, 81); Хрещениця лежала коло матері. Байдужими очима споглядала весь той рейвах, що творився тут заради неї (Яків Качура, II, 1958, 11); // Галас, крик з приводу чого-небудь. [Сидір:] Грицьку! Пильнуй ти, братику, своєї справи, держи якийсь порядок з людьми. А то наробили жінки такий рейвах, що десь і в Москві уже чути (Петро Козланюк, Щури.., 1956, 255); — Чого ж ви такий рейвах підняли? Ощаджуйте свої сили, а то видихнетесь на дрібне, — а коли дійде, слухайте, до істотного, то чим будете горлати? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 475).

2. Безладно розкидані предмети, речі. Захар помітив серед того рейваху ступу, рало, різьбленого кужеля.. і ще багато інших предметів, про які вже й забули (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 110); Прибравши рейвах, що вчинив був жандарм, вона поставила на стіл вечерю, але ніхто, навіть найменша Марійка, не взявся за ложку (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 64).

Ілюстрації