Рвонути

Рвонути, -ну, -неш, гл. Рвануть. Як ірвонув віжки, мов перегоріли. Харьк.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

в означеннях

Тлумачення, значення слова «рвонути»: РВОНУТИ і рідше ІРВОНУТИ, ну, неш, док., однокр. 1. перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. Раптом молодий кріпак, що лежав на лаві, мов ужалений, схопився.. і, хитаючись, рвонув на собі сорочку (Яків Баш, На землі.., 1957, 10); // Вкусити, гризонути. Лежить [Лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Кабан кликом під боки стусоне; Жаднюга-Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 137); // Різко, гучно пролунати. Гуд, веселий воркіт «Москвича» рвонув і стихнув враз (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 333); І раптом вибухи рвонули, роздерли залпи ночі тьму (Володимир Сосюра, II, 1958, 403).

[1]

2. перех. і без додатка. Рвучко, з силою смикнути, потягти. — Я як рвонув двері, так защіпка і відскочила (Кв.-Осн., II, 1956, 182); — Ану, панове, сюди! Визволяй бідних невільників! — відгукнулися веселі мужні голоси, і чиїсь руки міцно рвонули грати (Тулуб, Людолови, II, 1957, 119); Федоренко з серцем рвонув за шворку, якою була перев’язана посилка (Кач., Вибр., 1947, 143); Він знову наблизився до Вутаньки і, впіймавши її за руку, з силою рвонув до себе (Гончар, II, 1959, 254); // безос. Човен рвонуло вбік, він перевернувся (Тют., Вир, 1964, 122); // Різким рухом, ривком висмикнути, витягти; вирвати. Заколупне [відьма] нігтем волос та й лічить: «Раз два, три …» — та як відбере дев’ять волосів, та дев’ятий і рвоне зовсім… (Кв.-Осн., II, 1956, 192); Дід сіпнув і, почувши на кінці вудочки опір, рвонув її з води. На гачку тріпотів невеликий окунь (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 12); Тамара хотіла вибрати Олечці по її зросту сорочку, але есесівка підбігла і, рвонувши сорочку з рук, наказала брати підряд (Хижняк, Тамара, 1959, 171); // Ривком, різким рухом стягнути, скинути, зняти що-небудь з когось, чогось. Ще Тихон і не договорив, а вже Стеха, його жінка, ірвонула ключ від пояса, і кинула йому під ноги (Кв.-Осн., II, 1956, 128); Мар’я.. рвонула платок з голови і швиргонула його на лаву (Мирний, III, 1954, 148); Бандит.. рвонув з плеча карабін (Стельмах, II, 1962, 181).

«Словники України on-line»

Інфінітив рвону́ти

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа рвоні́мо, рвоні́м 2 особа рвони́ рвоні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа рвону́ рвонемо́, рвоне́м 2 особа рвоне́ш рвонете́ 3 особа рвоне́ рвону́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. рвону́в рвону́ли жін.р. рвону́ла сер.р. рвону́ло Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник рвону́вши

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

перевод с украинского на русский Глагол рвануть

Словари и энциклопедии на Академике

рвонути — і рідше ірвону/ти, ну/, не/ш, док., однокр. 1) перех. Порушуючи цілісність чого небудь, одним рухом рвучко розділити, розірвати його на частини. || Вкусити, гризонути. || Різко, гучно пролунати. 2) перех. і без додатка. Рвучко, з силою смикнути,… … Український тлумачний словник 2рвонути — [рвоуну/тие] рвоуну/, рвоне/ш, рвонеимо/, рвонеите/; нак. рвони/, рвоун і/т … Орфоепічний словник української мови 3рвонути — дієслово доконаного виду …

Цікаві факти

5 міст, куди можна рвонути в будь-яку пору року

Подорожі — це завжди добре. Деякі з них можуть загартувати характер, інші — розширити кругозір, треті — допомогти розслабитися і добре відпочити. Але бути туристом в наш час завжди непросто. Більше читайте тут: [2]